|
Україна таки здатна дивувати довколишній світ не одними лише негативами. Скажімо, її здатність виплутуватися із найскрутніших ситуацій межує із паранормальною. Протягом останніх 12 місяців спостерігалося принаймні два моменти, коли елітним аналітикам західних інвестиційних фондів здавалося, що Україні гаплик.
На діаграмі – саме ці два пікові моменти, коли котирування українських вітчизняних облігацій на 25 відсоткових пункти перевищували ціну десятирічних казначейських бондів США (один із поширених критеріїв виміру ризиковості суверенного боргу). Україна фартова Однак Україна щораз виборсувалася, що дало привід інвестиційній компанії «Ренесанс Капітал» назвати свій прогноз по Україні на 2010 рік (з якого і взято цей графік) «Defaul-defiance, Ukrainian style”.
У вільному перекладі це може звучати як «Дефолт по-українськи: мов з гуся вода». Втім, мета цього матеріалу не аналіз цього запрошення від «Ренесанс Капітал» до інвесторів звернути увагу на Україну, керуючись принципом the greater the fall, the higher the bounce - «хто глибше впав, той вище скочить». Мова про інше – про пастку фальшованої всепереможності і фартовості, в яку влада загнала суспільство. Народ з телеекранів накачали транквілізаторами, що у нас все ОК завдяки найпрофесійнішому з урядів, і так триватиме і надалі. І ціни на на газ для споживачів лишатимуться незмінними, і пенсійний вік не переглядатиметься, і заощадження повертатимуться, і кожній сім`ї пільговика – окрему квартиру до наступних президентських виборів.
Україна – така собі ванька-встанька, якій все сходить з рук. Такого не буде, хто б не прийшов до влади. Після виборів наступить протверезіння, і про більшість своєї електоральної риторики переможець волітиме не згадувати. Переможець ступає на випалене напалмом популізму поле, і відмінність хіба що в тому, що Тимошенко робить вигляд, що воно буяє пишним квітом, а Янукович з Азаровим та Акімовою в кращому випадку здогадуються, що на них чекає.
Довколишній світ терпів хаос в Україні і закривав очі з огляду на вибори і, меншою мірою, з остраху повторення газового конфлікту з Росією. Загрузлій в снігах Європі не вистачає хіба що падіння тиску в газопроводах. Однак наступного дня після інаугурації розмова у новим українським урядом буде без сантиментів – або наводьте лад у власному занедбаному господарстві, або залишайтеся сам на сам зі своїми власноруч створеними проблемами. І нова-стара українська влада, приперта в безвихідний кут, буде змушена ворушитися. Навчені гірким досвідом ошуканства та багатослівності, кредитори більше не плутатимуть жести мімів з реальними діями.
Ось тільки за роки псевдореформ, за наші плінтусні позиції в усіх можливих рейтингах, за передозування снодійним розплачуватимемося ми – адже часом різатимуть по-живому. Бюджет – якого насправді немає – в розібраному стані. В машині публічних фінансів демонтовано всю систему навігації, гальмів і контролю. Лишилося хіба кермо, яким керує одна властолюбна людина. Машина мчиться з гори зі швидкістю десяти відсотків дефіциту, в той час як драйвер розповідає з телеекранів байки про трьохвідсотковий скромненький такий собі розрив між доходами та видатками. В такому стані і з такою швидкістю розбалансований агрегат рухатися в 2010 році не зможе – а його примушують мчати ще швидше, обіцяючи, серед іншого, 30-відсоткові надбавки бюджетникам.
Гальмівний шлях буде болісним. Пенсійний фонд – напівбанкрут, який вижив в 2009 році лише завдяки 30 мільярдній дотації з бюджету ( з якої, в свою чергу, лише 13 млрд було офіційно передбачено кошторисом). Продовжувати і надалі робити вигляд, що фінансовий стан ПФ можна оздоровити, варто лише позбавити багатотисячних пенсій персональних пенсіонерів – від лукавого, як і заприсягатися, що пенсійний вік не буде переглянуто за жодних обставин, за чийогось президенства чи за перебування в опозиції. На ПФ чекає серйозний і кардинальний ремонт, адже дах не просто протікає – його зриває.
Нежилець також Нафтогаз, якщо буде збережена теперішня схема газових розрахунків з Росією. Три чверті платежів за імпортований газ в 2009 році здійснено за допомогою банківських кредитів, бюджетних субсидій, коштів МВФ і товарної позики Газпрому в рахунок майбутніх платежів за транзит. Чи може бути вищий вирок безгосподарності та політиканству, аніж оплата газу золотовалютними резервами Нацбанку? По той бік виборів на багато що відкриються очі тим з нас, хто відмовляється це помічати. Що у країни у найближчі роки є інші пріоритети, аніж виплати мільярдів гривень в рахунок знецінених заощаджень. Що схема роздачі квартир пільговикам буцім-то за рахунок Державної іпотечної установи є мертвонародженою.
Що політик не може вказувати гривні, скільки вона може коштувати стосовно долара. Що світ відмовився жити в борг, а нас чомусь переконують, що це повинно стати новою українською ідеологією. Що не можуть боротися з корупцією ті, хто бреше в своїх деклараціях. Що не може влада приховувати від народу реальну статистику. Реформи починаються тоді, коли завершуються гроші. Упродовж 2009 року українські проблеми маскувалися фінансовими вливаннями МВФ – спочатку кредитними, а потім конвертованими спеціальними правами запозичень.
Україна присадилася на «косячок» запозичених коштів. Біль почав пробиватися на поверхню лише минулорічного грудня, коли МВФ дипломатично відмовив у подальшому фінансуванні, а віщування урядовців про ось-ось кредит Європейського Союзу викликають лише посмішку, коли надибуєш їх у Гуглі. Лафа завершується, оскільки вона не може тривати вічно, якою б фартовою не була Україна.
Станіслав Голубенко
|
