|
Рівень освіти громадян у суспільстві визначає і стан розвитку країни. Чим більше його мешканців мають повну середню, вищу освіту, тим краще вони можуть адаптуватися в його середовищі, працевлаштуватися.
Журналіст Мирослав Горват уважно слідкує за процесом навчання ромських дітей, про що неодноразово розповідав у програмах по телеканалу Тиса-1. "Ми щиро раділи успіхам роботи шкіл, хвилювались за їх недоліки. – каже Мирослав. – А ось останні чутки, які широко обговорюються серед ромської спільноти, викликають у нас занепокоєння. Мова йдеться про "оптимізацію" виховного процесу в Ужгородській школі № 14 І-ІІ ступенів, а саме про реорганізацію школи з 9-річки, учні якої отримували неповну середню освіту, у початкову школу!"
"На наш погляд, – каже Мирослав Горват, – це крок назад у здобутті учнями відповідних знань і навичок. Фактично після 4 класу ромським дітям пропонується продовжувати навчання в навчальних закладах, де на них будуть мало звертати увагу, що призведе до того, що ромські діти перестануть ходити в школу і поповнять ряди "дітей вулиці".
Ужгородська дев'ятирічна школа №14, в якій навчаються діти ромів, у грудні буде святкувати своє 85-річчя. Накопичено значний досвід роботи з цією категорією учнів з часу відкриття школи і до наших днів. У журналі "Пчолка", що виходив у Підкарпатській Русі за часів Чехословацької Республікі, за 1927/28 навчальний рік вдалося знайштии фотографію "Циганська школа в Ужгороді" без супроводжуючого тексту. Пошуки привели до бібліотеки краєзнавчого музею м. Ужгорода, де було знайдено два авторські екземпляри статті шкільного інспектора Ужгорода Кирила Немешкала.
"У 1926 році було вирішено, що для навчання ромських дітей необхідно спеціально побудувати школу, розмістивши ії безпосередньо біля табору. Для того, щоб побороти опір ромів проти навчання їхніх дітей в школі, було вирішено залучити їх самих до участі в будівництві.
Школа мала тільки один клас, вмивальну кімнату, вчительську. Годували дітей в школі безкоштовно, через Червоний Хрест.
Навчання велося за спеціально розробленою спрощеною програмою, де велика увага приділялась урокам музики. Враховувалися традиції ромських родин, нахил до скромного способу життя, до особливого духу ромського виховання.
Вчитель Шестак, який розмовляє як словацькою мовою, так і ромською, домігся того, що діти його люблять і звуть "Йожі – бачі".
При ромській школі були організовані вечірні курси для дорослих з метою навчити їх писати і читати. В цьому році всі діти навчались в одному класі, в наступному планується розділити їх на 2 класи і далі.
Таким чином, спроба залучити ромів до кращого і підняти їх до більш високої культури певною мірою вдається''.
Таким чином, сьогоднішня школа № 14 в Ужгороді є однією з перших ромських шкіл в Європі.
З перших днів встановлення на Закарпатті нової влади перебудовувалася і система народної освіти. 20 серпня 1946 року знову відновила роботу початкова школа № 6 для ромських дітей. Її очолив М. Тарбич. У школі було проведено віковий перерозподіл учнів по класах. Були направлені і нові вчителі – А. Машкаринець та М. Шкіряк.
Новим вчителям довелося фактично все починати заново. У 1969/70 році у зв'язку з обов'язковим переходом до восьмирічної освіти школа № 6 була перейменована в школу № 14. Велика робота була проведена директором школи М. Івашковичем, який провів перебудову шкільних приміщень і добудував ряд нових класів.
Коли він помер, у знак поваги в останню путь його проводжав ромський оркестр. Наступні директори Ю.Ю. Когутка, Ю.Ю.Палінчак, Й.С. Фекийшгазі і нинішній директор школи О.І. Легеза за допомогою різноманітних засобів, зокрема – художньої самодіяльності, намагаються навернути дітей до школи. В цьому найбільшу заслугу має вчителька співів і музики, вчитель-методист М.С. Гасинець.
Отже, школа у своєму розвиткові пройшла значні позитивні реорганізації. Спочатку це був тільки один клас. Поступово створювались нові групи. З 1946 року школа щороку набирає нових учнів і переходить до 7 річки. З 1969 року до 8-ми річної, а пізніше – до 9-ти річної освіти. Був час, коли при школі працювала і вечірня школа, що намагалась створити умови для здобуття юними ромами повної середньої освіти.
"Нинішній перехід знову тільки до початкової ланки освіти нам не зрозумілий, – каже журналіст і керівник громадської організації "Романі Черхень" Мирослав Горват. – Система налагодження освітнього процесу для ромських дітей в Ужгороді пройшла довгий і тривалий період. Зламати її легко. Чи доцільно це робити? Сьогодні економія на освіті ромів, в подальшому може обернутися великими соціальними проблемами, які важко буде подолати."
Ми поцікавилися, як ставляться до "оптимізації" вчителі, які довгий час працюють з ромськими дітьми. Чи не поповнять вони ряди дітей, що в наш час залишаться тільки з початковою освітою? Ось що вони нам розповіли.
Уряди європейських країн збільшують фінансування на освіту ромів. У 2000 році Рада Міністрів Європи прийняла рекомендацію "Про освіту дітей Рома в Європі", де визначені принципи освітньої політики щодо ромських дітей в Європі.
На сьогодні ця робота відбувається у рамках програми під назвою "Ромська декада: 2005 – 2015 роки". Розроблені і втілюються різноманітні напрямки у сфері покращення освітнього процесу: працюють так звані "посередники" між ромами і освітянами. Це особи, що допомагають залучати дітей до школи, є перекладачами з ромської і на ромську. Саме вони допомагають дитині краще засвоювати новий матеріал, адаптуватися в шкільний колектив.
Так, це потребує значних коштів. "Освітній процес завжди був дорогим. Але суспільство в цілому зрештою тільки виграє, тому що освіта – перепустка в доросле життя. Обмежувати її, враховуючи тільки сьогоденні проблеми – це не державний підхід. – каже Мирослав Горват. – Треба зробити так, аби завтра було не соромно, за непопулярні кроки нинішньої влади. Ми хочемо пишатись за тих, хто виборов своє право керувати містом, освітою зокрема. Хочеться вірити що у цих дітей буде гарне майбутнє, на яке вони теж заслуговують. І що проблему, яка нині постала перед Ужгородською дев'ятирічною школою №14, буде вирішено в гідний спосіб".
|
