Крім того, третина школярів, за даними Державного інституту розвитку сім'ї і молоді (ДІРСМ), дуже багато вільного часу проводять за комп'ютером. Батьки нарікають на те, що в Інтернеті їхні діти спілкуються з друзями, і відмовити їм у цьому складно.
В ході іншого дослідження з'ясувалося, що третина підлітків по буднях віддає телевізору більше чотирьох годин на день. А у вихідні, за підрахунками ВООЗ, на багато годин прилипають до екранів телевізорів більше 70% українських дітей. Тоді як, наприклад, в Італії на подібну недільну телеманію страждають лише 28% хлоп'ят.
Регулярне сидіння перед монітором або телеекраном у випадку з українським підростаючим поколінням посилюється тим, що приблизно четверо з п'яти школярів майже ніколи не займаються спортом. А половина школярів якщо і реалізують на практиці девіз "швидше, вище, сильніше", то максимум протягом години на тиждень.
Щоб зрозуміти, наскільки це мало, досить поглянути у бік розвинених країн Європи. За даними експертів ВООЗ, в середньому близько третини опитаних там тінейджерів займаються спортом з середніми навантаженнями по одній годині п'ять або більше разів на тиждень. Попереду всіх за цим показником ірландці - регулярно навантажують себе фізично майже 60% молодих кельтів.
Проте винна не лише загальноосвітня школа. Сьогодні, коли радянська система оздоровлення дітей пішла в небуття, порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих, а точніше, їхніх батьків, іронізує Євген Комаровський, відомий український педіатр. Проте старше покоління, за його спостереженнями, часто легковажно відносяться до цього обов'язку. "Батьки вважають, що дільничний педіатр і вчитель їм винні! І поки вони сподіватимуться на чужих тіток, діти хворітимуть", - зазначив лікар.
Українська держава, на думку Комаровського, навпаки, абстрагувалася від проблем дитячого здоров'я. "Тому поки піклуватися про дитяче здоров'я можуть тільки батьки", - резюмував він.
