77-річний Стефан Нанинець із села Свобода Міжгірського району Закарпаття 50 років читає Псалтир. Каже, перечитав його 1269 разів.
Стефан Ілліч мешкає один у старому дерев’яному будинку на пагорбі в центрі села. Говорить, хату будував сам у 1950-ті. Трохи вище у новому домі живе донька Гафія з родиною.
Запрошує до хати. В одній із кімнат стоїть піч і сервант, в другій — ліжко і шафа. На столі — товсті книжки. Стефан Ілліч відкриває почорнілий Псалтир. На першій сторінці старослов’янськими літерами написаний рік видання.
— Псалтир виданий 1852 року в Львові, — розшифровує староцерковний запис. — Купив його 1970-го в одного сільського чоловіка. Його дід хотів стати священиком, але церква дізналася, що в родині був убивця, тому не висвятили. Псалтир переходив від батьків до дітей. Я попросив їх продати мені.
Серед сторінок лежать аркуші паперу. На них Стефан Нанинець записує, скільки разів читав книгу.
— Цього року прочитав 47 разів, — каже.
Читати Псалтир почав у 27 років.
— У нас є звичай: коли помирає людина, двоє чоловіків вичитують над тілом усі 150 псалмів. Читати треба 2,5 години два дні підряд. Хоронять на третій день. На дев’ятий і 40-й дні по смерті та через рік знову читаю усі псалми. Ще в селі є звичай, коли хтось побудує хату, то, щоб у ній щасливо жилося, кличуть вичитати у новому будинку Псалтир.
До сусідніх сіл та присілків відстань 3–9 км. Стефан Ілліч ходить пішки. Читає без окулярів. Біля кожного запису на аркуші вказує прізвище людини, для якої вичитував книгу.
Поряд на столі лежить Біблія.
— Повністю прочитав її чотири рази. Раніше пробігав швидко, в голові мало лишалося. В останні 10 років кожного дня читаю по главі, щоб був час розмислити.
Говорить, що прочитав три книги пророка Ездри. Вони не включені до канонічної Біблії.
— Він написав 94 книги, але досі їх не дозволяли читати. Там усе написано про кончину світу.
Сніжана РУСИН, Gazeta.ua
