Межа міста: незнання і невміння керувати, чи свідома позиція міської влади?
Як завжди – несподівано: днями з’явилася інформація про те, що Ужгород раптово став меншим майже на 200-250 гектарів. Як стало відомо нашій редакції з надійних джерел у депутатському корпусі Ужгородської міської ради, усе це – з відома міського голови та Головного управління Держкомзему в Закарпатській області. Напевно, мешканці окремих мікрорайонів міста досі ще не знають про те, що вони вже ні ужгородці, ні мешканці іншого населеного пункту, та ще й не можуть бути мешканцями Ужгородського району. Приміром, окремі вулиці мікрорайону Шахта та Доманинці не відносяться до Ужгорода. Люди вже почали стикатися з проблемами при оформленні права власності на землю, передачі спадку тощо. Напередодні виборів це питання може «вилізти боком» й у плані кількості та належності виборців до тієї чи іншої дільниці. Попри все це, рано чи пізно постануть і проблеми експлуатації доріг, інженерних мереж. Що ж власне сталося й до чого це може призвести.
Правова сторона питання. Як встановлювали межі
Аби дати відповіді на всі питання, спочатку слід проаналізувати їхній правовий бік. Так, згідно зі ст. 85 Земельного кодексу України (в редакції 1970 року) межа міста Ужгорода встановлювалася і змінювалася Президією Верховної Ради Української РСР. Указом Президії ВР УРСР №1078-ІХ від 12.07.1976 року «Про розширення меж міста Ужгорода Закарпатської області» в межі Ужгорода включено населені пункти Горяни, Доманинці і Дравці Ужгородського району разом з їхніми землями. На виконання Указу Президії ВР УРСР і рішення облвиконкому від 17.09.1976 року «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі Закарпатської області» Горяни, Доманинці й Дравці, промислова зона та бази міста Ужгорода були виключені з підпорядкування Оноківської, Баранинської і Горянської сільрад і включені в межі міста Ужгорода з адміністративним підпорядкуванням виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів. Рішенням Ужгородської міськради народних депутатів від 17.05.1983 року №193 затверджена технічна документація по відмежуванню в натурі населених пунктів Горяни, Доманинці і Дравці та промислова зона міста Ужгорода. Рішенням виконкому обласної ради народних депутатів від 20.03.1984 року №88 затверджена технічна документація з відмежування в натурі населених пунктів Горяни, Доманинці й Дравці, приєднаних до міста Ужгорода. А Закарпатською філією Інституту Укрземпроект відповідно проведено встановлення адміністративно-територіальної межі в натурі, межо-ві знаки встановлені й передані на збереження Ужміськкомунгоспу.
На виконання Постанови ВР України від 18.12.1990 року №563-012 «Про земельну реформу», Закарпатською філією Інституту Укрземпроект було проведено інвентаризацію земель міста, складені контурні відомості та експлікація земель міста, відомості координат межі міста Ужгорода.
Усі ці документи наведені не дарма – вони свідчать про те, що межа міста Ужгорода з приєднаними населеними пунктами встановлена і затверджена згідно з діючим на той час законодавством.
Хто і як змінив межі?
Згідно з встановленою у 1976 році межею міста в Ужгороді діяла індексна карта міста.
Однак Порядком складення та затвердження індексних кадастрових карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимоги до їх оформлення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. N 1117 (далі – Порядок) було визначено нову процедуру складення та затвердження індексних кадастрових карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимоги до їх оформлення. Відповідно до п.13, 14 індексні кадастрові карти (плани) оновлюються та актуалізуються у разі коригування меж кадастрових зон та/або кадастрових кварталів. Кадастрові карти (плани) оновлюються та актуалізуються у разі: коригування меж кадастрових зон та/або кадастрових кварталів; зміни меж адміністративно-територіальних одиниць; встановлення та/або зміни меж зон з особливими умовами використання земель; формування нових земельних ділянок.
Усе це наведено недарма. Річ у тім, що незважаючи на те, що жодних змін офіційно не відбувалося, незрозуміло хто замовив Ужгородській філії ДП «Закарпатгеодезцентр» індексну карту міста. Під час проведення взаємозвірки нової карти (на виконання доручення Головного управління Держкомзему у Закарпатті), відділом Держкомзему у місті Ужгороді було виявлено низку невідповідностей в індексних кадастрових картах меж міста Ужгорода та сільських рад Ужгородського району. Тобто, раптово поза межами міста виявилися такі території: Великолазівська сільська рада (район вул. Краснодонців – газова заправка); район об’їзної дороги міста – урочище Качанівка; Баранинська сільська рада – район об’їзної дороги – вул. Урожайна; Коритнянська сільська рада – землекористування по вул. Коритнянській, Болгарська – П.Комуни, промислова зона р-ну вул. Болгарської; Холмківська сільрада – промислова зона; Оноківська сільрада – мікрорайон «Доманинці», мікрорайон «Підлипники».
До речі, відділ Держкомзему в Ужгороді неодноразово інформував про ситуацію, що склалася, міського голову В. Погорєлова та керівництво Головного управління Держкомзему у Закарпатті. Однак чиновники поки що мовчать.
До чого це призведе?
Керівництву міста та району, а найперше депутатам-мажоритарникам Ужгородської міськради, необхідно задуматися над тим, до яких наслідків призведе така діяльність (а може – бездіяльність?) у майбутньому.
По-перше, говоримо про те, чи фактична зміна меж міста враховує загальнодержавні інтереси у збалансованому розвитку регіону, чи призводить до екстенсивного використання території міста та чи не робить проблематичною послідовну реалізацію положень Генеральної схеми планування території України, затвердженої Законом України від 7 лютого 2002 року № 3059-III? Може, питання зміни адміністративних меж міста має вирішуватися не на регіональному, а на загальнодержавному рівні, а документи, розроблені Ужгородською філією ДП «Закарпатгеодезцентр», мали б погоджуватися з представницькими органами територіальних громад міста і району?
Інше питання, яке виникає, – чи не порушили посадові особи вимоги законодавства України? Бо ж при зміні меж населених пунктів, так само як і в разі зміни меж міст, відбувається передача земель державної власності у комунальну (при розширенні меж) або передача земель комунальної власності у власність держави (при звуженні меж), зміна меж населених пунктів повинна відбуватися в порядку, встановленому для зміни меж міст – тобто, за рішенням Верховної Ради України! Згідно з п. «а» ст. 6 Земельного кодексу України, до повноважень ВР України належить і прийняття законів у галузі регулювання земельних відносин. Отже, визначення порядку встановлення та зміни сільських населених пунктів належить виключно до повноважень Верховної Ради України.
Чи є сенс розширювати межі Ужгорода?
Однозначно, що територія міста потребує розширення, бо інакше місто саме себе задушить. Чому?
Ось відповіді. По-перше, дуже багато порушень допущено при плануванні міста, при виділенні земельних ділянок під будівництво. Виправити це можна тепер одним шляхом – розширити межі міста. Це дасть змогу долучити до обласного центру вже забудовані землі, зокрема нові житлові масиви Шахти (мікрорайон «Підлипники»), Минаю, Сторожниці, жителі яких повністю користуються інженерною та соціально-побутовою інфраструктурою Ужгорода, а вважаються жителями сіл.
По-друге, встановлення чіткої межі міста сприятиме ефективному управлінню територією, регулюванню податкової бази за рахунок плати за землю, уникненню конфліктних ситуацій та судових розглядів, чіткому обліку земель, формування Держземкадастру, а також надасть поштовх розвитку територіальних громад, збільшення надходжень у місцевий бюджет для подальшого соціально-економічного розвитку села. Нині ж відсутність такої документації породжує проблему невизначеності територіальної основи місцевого самоврядування. Відповідно, це призводить до зростання суперечностей як у відносинах між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, так і в стосунках між жителями та діючою владою, що веде до неможливості здійснення ефективної діяльності на рівні громади.
Або йдемо від зворотного: чи задумується міська влада над тим, як у подальшому – без урегулювання питань меж міста – утримувати об’єкти соціальної інфраструктури, що є власністю громади обласного центру? Який розмір субвенцій буде отримувати місцевий бюджет, якщо субвенція обчислюється в розрахунку на кількість жителів (фактично, менше людей – менше грошей, або й нічого взагалі)? Скільки коштів недоотримає міська казна через втрату платежів за землю, прибутковий податок із громадян, які працюють у промзоні та інших питань, що з часом будуть лише накопичуватися?
А найбільше біди, традиційно, – людям!
І, з огляду на все вищенаведене, останнє, але мабуть найважливіше питання, чи не породили чиновники своїми діями проблеми для громадян, їхніх виборців?
На перший погляд, ніби нічого страшного не відбувається, але чи в майбутньому не призведе до порушення прав громадян? Так, згідно з Земельним кодексом України, громадяни не мають права отримувати земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва за межами населеного пункту. А хто вже отримав земельну ділянку, забудував, а ще й вирішив продати, подарувати, обміняти чи передати у спадок? Яким чином новий власник зможе оформити на себе документи, прописатися, реалізувати своє право на пільги тощо? Уже є перші приклади митарств мешканців мікрорайону «Доманинці» і, напевно, слід чекати продовження…
|
