Перерозподіл впливу на такий хлібний вид бізнесу в Ужгороді як пасажирські перевезення досяг апогею. Дійшло вже до того, що поплічники міського голови Віктора Погорєлова розійшлися думками у цьому питанні з «шефом». Тож зараз на фоні зростання тарифу на проїзд до 2 гривень за цей ласий шматок воюють заступник мера Юрій Бєляков, родичі якого займаються пасажирськими перевезеннями і депутати з тимчасової транспортної комісії міськради Богдан Андріїв та Іван Волошин, котрі теж мають відношення до цього бізнесу.
Маршрутку, яка ніби їздить в Ужгороді, продали в Чернівці…
Вже майже тиждень часу Інтернетом гуляє відео ролик, у якому секретар міськради Віктор Щадей розійшовся думками зі своїм «патроном» у питанні перевезень. Щоправда, Погорєлов зробив вигляд, ніби не чує свого секретаря або ніби його взагалі немає. Мер не звернув увагу й на думку депутатської більшості. Відтак зіграв з ужгородцями на 1 квітня у злий жарт: підвищив ціну проїзду в маршрутках до 2 гривень.
Після цього інциденту амбітний секретар разом з однодумцями, котрі самі беруть участь в ужгородському перевізному бізнесі скликав прес-конференцію аби пожалітися на ужгородську владу. Парадокс, але колишній Че-Гевара є частиною тієї ж влади…
Говорячи від імені тимчасової транспортної Щадей стверджує, що останній конкурс автомобільних перевезень не відповідав вимогам прозорості і проводився так, щоб конкретні маршрути дісталися конкретним перевізникам. Він також підтвердив, що ціна за проїзд у міських маршрутках розміром 2 грн. є необґрунтовано високою і що її спокійно можна залишати на рівні 1,75 грн.
– Виконком Ужгородської міськради, головою якого є мер, просто не взяв до уваги висновки нашої комісії і думку більшості депутатів, – вважає секретар. – У той же час, за результатами перевірки, можемо констатувати, що автобуси, особливо у вечірній час, їздять один раз на півгодини, а не кожні 4 хвилини, як передбачено встановленими правилами. Також серйозною проблемою є пільгові перевезення, які практично не здійснюються.
Крім решти Щадей розповів цікаву річ: «До слова, у результаті наших перевірок виявилося, що автобус, який рахується на одному з рейсів в Ужгороді і ніби перевозить пільговиків, давно проданий і їздить у Чернівцях…»
Під розрахунок вартості проїзду були «підігнані» неправдиві дані самих перевізників, відділу економіки і навіть міської статистики
– Ця проблема через позицію людей, які займаються цим бізнесом, – каже учасник цього ж бізнесу Іван Волошин. – Мова йде про 4-5 осіб, які працюють в органах місцевої влади і до їхніх функціональних обов’язків входить контроль за транспортними питаннями. Куратором цього напряму є заступник мера Юрій Бєляков, водночас його родичі працюють на керівних посадах у службі автомобільних перевезень. І вони ж розглядають скарги ужгородців, фактично, на самих себе… І ще одне. Перед засіданням виконкому керівник відділу економіки при свідках сказала мені, що ціна 1.75 грн. є адекватною і обґрунтованою поки вартість пальне не сягне 10.50 грн. за літр. На виконкомі ж вона назвала вже іншу цифру. На запитання: «Чому?» відповіла: «Ну ви ж розумієте…». Крім того, розрахунки бралися за дизель, а в нас більше половини маршруток їздять на газу…
За словами Волошина, тимчасова транспортна комісія запропонувала владі міста призначити нового керівника комунального підприємства служби перевезень, оскільки там був родич заступника мера Юрія Бєлякова. Натомість, влада у особі Віктора Погорєлова, зі слів Волошина, призначила на цю посаду родича того ж таки Бєлякова…
Волошин також спростував слова свого колеги Богдана Андріїва про те, що в Ужгороді замість 100 вилучених автобусів з’явилося 1000 місць у нових більших маршрутках. Він також стверджує, що їздять ті ж старі автомобілі, а під розрахунок вартості проїзду були «підігнані» неправдиві дані самих перевізників, відділу економіки і навіть міської статистики. Разом з тим Волошин каже, що у їхніх з мером стосунках розколу немає…
Де покращення якості перевезень, обіцяне ще після 16 грудня?
Всі ужгородці, які їздять маршрутками добре пам’ятають, що 2 гривні за проїзд їм уже доводилося платити з 16 грудня минулого року до 1 лютого 2011-го. Тоді звучали ті ж самі аргументи на користь підвищення: дорогі паливно-мастильні матеріали. Крім того вже нова влада обіцяла підвищити якість перевезень. Як аргумент пригадався коментар заступника Віктора Погорєлова Юрія Бєлякова, відповідального за роботу міського транспорту.
– Для ужгородців задоволень від підвищення цін на проїзд може бути щонайменше два: за ці додаткові 50 копійок хотілося б їздити на більш-менш нормальному транспорті, а не на розбитих мікроавтобусах, за якими давно звалище брухту плаче, й мати чіткий графік перевезень, – розповідав Юрій Бєляков. – Одна з вимог конкурсу для перевізників: міські автобуси повинні мати не менше 14 місць. Інша – встановлення чіткого графіку перевезень. Влада стежитиме, аби автобуси чітко дотримувалися своїх маршрутів, а не скорочували собі шлях. Порушників же нових правил каратимуть суворо – позбавлятимуть права на перевезення. Основним завданням конкурсу була заміна застарілих «ГАЗелей». Самі «ГАЗелі» будуть знаходитись у «резерві», на випадок непередбачуваних обставин, наприклад, аварій. Словом, дочекайтеся 16 грудня й самі побачите…
От ми й дочекалися. Надворі вже квітень, а містом продовжують їздити ті ж «ГАЗелі». У такому ж жалюгідному стані. Замість кількох «ПАЗів» та інших автобусів на кількох маршрутах з’явилися «Богдани». Але їх явно не вистачає. Що ж до інтервалу руху, графіку та маршруту — то ціла пісня. Пасажири ужгородських маршруток добре знають, як автобуси під номером «6» зрізають утричі маршрут, їдучи вулицею Кошицькою, залишаючи без сполучення з центром студентів та пацієнтів міської лікарні. Так само у час пік можуть зробити й водії автобусів номер «22» та «22-а», нехтуючи пасажирами на зупинці біля ТЦ «Токіо» в Новому районі.
Лайки, порушення графіків, тривалі очікування в автобусі й поза ним, нехтування пільговиками
Графік же у всіх маршрутників мотивується наповненістю автобуса. Особливо це стосується «3-го» маршруту, що з’єднує площу Петефі з Новим Районом та того ж 22-го. Водії цих автобусів можуть 10-15 хвилин стояти з майже повним автобусом, чекаючи, коли його салон стане схожим на бляшанку шпротів. На зауваження пасажирів ці дядьки реагують грубо, іноді використовуючи прямі образи й лайку. Про перевезення пільговиків уже й годі говорити. Дідусі з бабусями іноді й годину можуть простояти на зупинці поки дочекаються маршрутника з доброю душею, який їх повезе як пільговиків.
І наостанок – про культуру. Близько тижня тому довелося їхати в центр міста на популярному в Новому районі 22-му маршруті. Біля ТЦ «Токіо» у жовтий «пінгвін» заходить жінка з двома маленькими дітьми. Платить за одне місце. Одну дитину бере на руки, інша – стоїть. Водій одразу робить зауваження, мовляв, чого жінка не платить ще за одного пасажира. Та відповідає, що, за законом, діти до 7 років повинні їздити безкоштовно. Водій продовжує ображати жінку. Дітлахи від сварки розплакалися. За матір двох малюків вступилася молода дівчина, якій водій не додав 10 копійок здачі. У відповідь на заступництво маршрутник грубо вилаяв дівча. Чесно кажучи, після цього стало якось огидно їхати цим автобусом…
Павло БІЛЕЦЬКИЙ
