Задум відродити на Закарпатті товариство «Просвіта» виношувався в колах інтелігенції з кінця 80-х років XX ст. На початку 1989р. на загальноукраїнському рівні, в тім числі на Закарпатті, було створено товариство української мови ім. Т.Шевченка ( ще раніше, у Львові – това-риство Лева), у серпні 1989р. – Ужгородську міську, вересні – всеукраїнську і крайову організації Народного Руху України за перебудову. Кожна з цих організацій виконувала роль патріотичного пробудника і проводила відповідну громадсько-політичну і національно-освідомлюючу роботу. Але була очевидною потреба створення або відновлення діяльності тих громадських об’єднань, які б мали на місцевому грунті глибокі національно-культурні традиції та різноманітний і всеохоплюючий спектр напрямків діяльності. На Закарпатті у 20-і - 30-і роки XX ст. цю роль успішно виконувало крайове культурно-освітнє товариство «Просвіта». Саме його і вирішила відродити група ветеранів «Просвіти», учасників національного відродження 1920-1939 рр. та сучасних патріотично налаштованих вчених, громадських і культурних діячів.
Перші просвітянські осередки виникли навесні 1990 р. в Мукачеві й Ужгороді, які очолили відповідно Нестор Мальчицький і Михайло Басараб. У вересні 1990 р. Ужгородська міська організація Народного руху України утворила оргкомітет з підготовки установчої конференції по відродженню на Закарпатті крайового товариства "Просвіта". До його складу увійшли: Павло Федака – кандидат історичних наук, депутат Ужгородської міської ради – голова комітету, ветерани "Просвіти" Микола Бандусяк, Федір Сас, Ганна Божук, письменник Юрій Керекеш, завідувач Ужгородським міським відділом культури Іван Коцур, художник Василь Олашин, інженер Ярослав Мойшевич, депутат Ужгородської міської ради Василь Шерегій, молоді просвітяни Андрій Федорішко і Михайло Басараб та інші.
Виголосити вступне слово на конференції було доручено письменнику Юрію Керекешу, а доповідь "Товариство "Просвіта" і духовне відродження краю" – голові оргкомітету Павлові Федаці.
Оскільки військове і партійне керівництво Ужгорода й області відмовилося надати для проведення конференції історичний Народний Дім "Просвіти" в Ужгороді – тоді ще гарнізонний будинок офіцерів, – було вирішено провести її в будинку культури профспілок на вулиці Руській.
З'їзд просвітян Закарпаття відбувся 23 грудня 1990 р. з великим піднесенням. Урочистості з'їзду надавали оформлення залу в українському національному дусі – з використанням національних синьо-жовтих прапорів, посвячення хоругви "Просвіти", виконання національного гімну "Ще не вмерла Україна", поширення української національної символіки, участі у ньому багатьох ветеранів історичної "Просвіти", покладання вінків пам'яті до 5-ти визначних місць Ужгорода: могили братів Юлія і Михайла Бращайків на цвинтарі Кальварія, будинку, в якому жив Авґустин Волошин, будинку колишнього жупанату, в якому 9 травня 1920р. було засновано товариство "Просвіта", Народного Дому "Просвіти", будинку учительської семінарії, директором якої у 1917-1938 роках був Авґустин Волошин. А ветеран Пласту і "Просвіти" Василь Белей дарував присутнім зібрані ним унікальні значки, виготовлені на честь проведення в Ужгороді 17 жовтня 1937р. величавого з'їзду "Просвіти", та інші віднайдені і збережені ним національні святині.
Крім вступного слова Ю. Керекеша і доповіді Павла Федаки на з'їзді по відродженню "Просвіти" про різні проблеми політичного і культурного життя Закарпаття виступили доценти УжДУ Михайло Тиводар, Йосип Баглай, Василь Пальок, Василь Зілгалов, ветерани "Просвіти" Микола Бандусяк, Федір Сас, Михайло Левдар, єпископ Іван Марґітич, етномузикознавець Володимир Гошовський, онук незмінного голови "Просвіти" у 1920-1939 рр. Юлія Бращайка Юлій Претцелмайер, який подарував "Просвіті" збережені два унікальні томи протоколів засідань Головного відділу товариства "Просвіта" за 1920-1934 рр.
187 делегатів конференції з усіх міст і районів краю ухвалили відновити діяльність Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства "Просвіта", затвердили Статут товариства, згідно з яким відроджена "Просвіта" ставала продовжувачкою традицій і правонаступницею історичної "Просвіти", обрали головою товариства кандидата історичних наук, заступника директора з наукової роботи обласного краєзнавчого музею, депутата Ужгородської міської ради Павла Федаку і раду товариства.
Серед першочергових завдань відродженої "Просвіти" належало повернути сучасникам чесне ім'я "Просвіти" і просвітян, спаплюжене ідеологами комуно-совєтського режиму. З цією метою вже з початку 1991р. з'являються перші книжечки і брошури з історії "Просвіти", з 1993 р. налагоджується видання щорічних календарів "Просвіти", наукового збірника товариства "Просвіта" в Ужгороді. Усього за час відродження видано 68 наукових, науково-популярних та інших книг. Активом "Просвіти" у різних наукових, науково-популярних виданнях і пресі надруковано понад тисячу статей і матеріалів, в основному з історії і культури Закарпаття, підготовлено понад 100 передач по обласному радіо та телебаченню. 7 травня 1991 року засновано Книгу Пам'яті Товариства "Просвіта", в яку вже, в результаті пошукової роботи, занесено імена понад 130 визначних працівників на ниві закарпатської "Просвіти", та Почесне членство товариства "Просвіта", яке присвоюється живим за особливі заслуги перед "Просвітою" і є високою народною відзнакою культурної, громадської, просвітницької, наукової, благодійницької праці тієї чи іншої постаті.
Важливою справою для товариства було повернути свою оселю – Народний Дім "Просвіти" в Ужгороді. Наполеглива 9-річна боротьба просвітян завершилася перемогою – 30 вересня 1997р., сесія Ужгородської міської ради ухвалила історичне рішення про повернення культурно-просвітянського центру – Народного Дому у власність крайового товариства "Просвіта". І хоча Дім було передано в занедбаному стані, заходами керівництва "Просвіти" він поступово набував свого колишнього цивілізованого вигляду.
Здобутком просвітян стало і заснування в Народному Домі в Ужгороді бібліотеки товариства "Просвіта". Нині бібліотека нараховує понад 6 тис. дуже цінних книжок з історії і культури України та Закарпаття, всі вони придбані безкоштовно – більшість їх надіслано з поселень наших братів-українців поза материнською землею – в основному США і Канади. Бібліотека активно задіяна до використання, зокрема студентами і викладачами Ужгородського університету, інших вузів краю, учителями, науковими працівниками, школярами, краєзнавцями тощо.
Одним з провідних напрямків діяльності "Просвіти" стала організація національно-освідомлюючих акцій, наукових і науково-практичних конференцій з акцентом на забутих або викинутих комуністичним режимом з контексту історії видатних постатях нашого краю. З часу відродження проведено понад 200 (здебільшого у Народному Домі "Просвіти") культурно-освітніх, національно-освідомлюючих заходів та понад 20 наукових і науково-практичних конференцій, повернуто із забуття чимало імен вчених, педаґоґів, громадсько-культурних і політичних діячів минулого, подвижників національно-культурного відродження Закарпаття.
У кінці 1999р. при "Просвіті" з числа громадських активістів створено змішаний чотириголосий хор, який за цей час вже дав десятки концертів в Ужгороді та інших місцевостях краю.
У 2000 році, з нагоди 80-річчя створення крайового товариства "Просвіта", засновано премію імені Авґустина Волошина, лауреатами якої на нинішній день є Вікентій Шандор, Михайло Шпонтак, Павло Федака, Йосип Баглай, Омелян Довганич, Іван Козак, Василь Теґза, Сергій Федака, Юрій Шип, Іван Коршинський.
Чимало праці вкладено і в інші напрямки діяльності, зокрема створення по усьому краю осередків "Просвіти".
Крайова "Просвіта" стала також ініціатором і організатором створення в Ужгороді меморіального музею та пам'ятника Президенту Карпатської України, Герою України о. Авґустину Волошину, сприяла поверненню на батьківщину спадщини А. Волошина, В. Ґренджі-Донського, Ю.А. Шереґія, Станіслава Дністрянського, Софії Дністрянської та інших визначних постатей української історії.
Помітний внесок у діяльність і здобутки відродженої "Просвіти" у різний час внесли: вчені, громадські, культурні діячі та благодійники з різних країн поселень українців у світі: Михайло Шпонтак, Вікентій Шандор, Йосип Данко, Юрій Гарастей, Микола Кушніренко, Зірка Ґренджа-Донська, Марко Антонович, Юрій Гвоздулич, Андрій Глуханич, о. Василь Іванчо, Іван Жеґуц, Іван Пуйо, Іван Сарвадій, Наталія Канюґа, Юрій Трухлий, Ірина Яримович, Микола Мушинка, Ольга Грицак-Шерегій, Мирослав Сополига, Євген Паранюк, Григорій Малиновський, засновники, активісти і благодійники "Просвіти" на Закарпатті Йосип Баглай, Михайло Левдар, Ганна Божук, Микола Бандусяк, Федір Сас, Василь Поп, Іван Коршинський, Василь Белей, єпископ Іван Марґітич, о. Йосип Штилиха, о. Юрій Федака, Омелян Росул, Омелян Довганич, Олександр Пайкош, Михайло Ердевдій, Володимир Задорожний, Єва Задорожна, Катерина Ердевдій, Михайло Федака, Микола Гриць, Олена Мішко, Іван Козак, Михайло Куштан, Євген Ясінський, Іван Мішко, Іван Коцур, Петро Тракслер, Володимир Йосипчук, Микола Вовк, Михайло Баник, Василь Теґза, Микола Олашин, Олексій Хланта, Василь Олашин, Михайло Тиводар, Марія Маєрчик, Олекса Борець, Василь Іваньо, Павло П. Федака, Ігор Гаврилів, Володимир Сливка, Сергій Ратушняк, Юрій Туряниця, Дмитро Федака, Сергій Федака, Степан Пойда, Ольга Буксар, Петро Скунць, Василь Пагіря, Нестор Мальчицький, Олексій Корсун, Володимир Шелепець, Іван Хланта, Юрій Галай, Василина Менджул, Віктор Бедь, Іван Роман, Ірина Біган, Богдан Досяк, Євген Байла, Василь Шерегій, Дмитро Леспух, Маріан Токар, Михайло Басараб, Андрій Федорішко, Марія Гурзан, Василь Сочка, Василь Сможаник, Іван Юричка, Іван Лопіт, Юрій Вішован, Михайло Керецман, Маріана Янчар, Володимир Федас, Ганна Стинич, Ірина Гармасій, Олена Закривидорога, Юрій Шип, Ярема Селянський, Іван Костюк, Юлій Кул, Любов Герцег, Людмила Григаш, Іван Сенько, Михайло Сюсько, Віталій Постолакі, Володимир Щур, Іван Демко, Ярема Селянський, Марія Баглай, Христина Петрище, Олена Пекар, Микола Ваґера, Степан Пеняк, Марія Горзов, Марія Панько, Богдан Дикий, Олеся Івашкович, Ганна Вовк, Марія Шиян, Іван Орос, Ілля Грибанич, Володимир Попов та інші.
Чимало з названих і неназваних постатей вже відійшли у вічність. Всім їм, просвітянам, живим і мертвим належить велика подяка і добра пам'ять вдячних нащадків.
