|
Паводки‚ зсуви‚ землетруси‚ буревії‚ лавини‚ пожежі‚ аварії… В екстремальних ситуаціях‚ які виникають в результаті цих небезпечних природних явищ та техносфери‚ першими на допомогу нашим краянам приходять закарпатські рятувальники.
Сьогодні в області функціонує дієва система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації. Цивільний захист населення здійснює головне управління МНС України в Закарпатській області. Загальна чисельність особового складу його апарату та підрозділів становить близько півтори тисячі чоловік. Діє 28 підрозділів‚ підпорядкованих головному управлінню.
Серед них і ті‚ що не входять до складу головного управління‚ але виконують завдання спеціального призначення. Приміром‚ зведений загін постійної готовності‚ що дислокується в Ужгороді; гірський пошуково-рятувальний загін‚ який опікується безпекою туристів в горах. А пошуком та рятуванням людей на воді займається водолазна станція Івано-Франківської водолазної служби.
Хоча робота у кожного рятувального підрозділу різна за своєю специфікою‚ але об’єднує їх одне – запобігти‚ врятувати та допомогти при потребі кожній людині.
Про здобутки та проблемні питання служби‚ розмірковує начальник ГУ МНС України в Закарпатській області генерал-майор служби цивільного захисту Володимир БОДАК.
- Володимире Юрійовичу‚ час нашої розмови диктує й перше запитання: з чим підійшли до професійного свята оперативно-рятувальні підрозділи краю?..
- За вісім місяців‚ що минули‚ в краї сталося 8 надзвичайних ситуацій та 197 некласифікованих надзвичайних подій. По цих показниках ми маємо зниження на 14-16 відсотків з аналогічними даними минулого року. Якщо деталізувати‚ то за цей рік виникали: отруєння людей природним газом‚ утворення заторів льоду та сміття на річках‚ утоплення людей‚ буревії та сильні зливи‚ укуси людей зміями та отруєння грибами‚ припинення водопостачання‚ пошкодження газопроводу та інше.
Упродовж зазначеного періоду підрозділи оперативно-рятувальної служби області здійснили: 912 виїздів на гасіння пожеж‚ 151 – на ліквідацію аварій‚ катастроф та стихійних лих‚ 37 виїздів – на вилучення та знешкодження понад 70 вибухонебезпечних предметів‚ 10 – пошук та рятування близько 20 туристів у горах.
Щодо пожеж‚ то в порівнянні з минулим роком спостерігається невтішна тенденція до збільшення їх кількості. Правда‚ хоча при зростанні кількісті пожеж‚ на 4 відсотки зменшилася кількість загиблих на них людей. За минулі вісім місяців через вогняне лихо загинули 33 наших краян‚ а це значить‚ що у більше ніж тридцять родин несподівано прийшло горе. Збитки‚ заподіяні пожежами‚ орієнтовно йдуть на рівні минулого року.
Найбільше горить житловий сектор громадян. І ця статистика‚ на жаль‚ підтверджується з року в рік. Цьогоріч – це 459 пожеж.
- Хотілося б почути про основні причини‚ які призводять до появи вогню в оселях громадян…
- В основному житло громадян стає відкритим для вогняної стихії через порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні та експлуатації електроустановок і необережне поводження з вогнем самих краян. Тобто головну скрипку грає людський фактор. Попри те‚ що нашими працівниками постійно проводиться цілий ряд профілактичних заходів‚ спрямованих на попепедження пожеж. Однак‚ на сьогоднішній день помітного впливу поки що немає. Люди, нажаль, починають хапатися за голову, коли біда вже сталася.
- Унікальність закарпатського краю полягає в тому‚ що він межує відразу з чотирма державами: Словаччиною‚ Угорщиною‚ Польщею та Румунією. Пане генерале‚ будь-ласка‚ зупиніться детальніше про співпрацю наших рятувальників з іноземними колегами…
– У кожній країні пожежно-рятувальна служба функціонує по-різному, в деяких вона є частиною міністерства внутрішніх справ, подекуди вона працює як інспекторат чи окремий департамент. Однак кожна з них проходила певну фазу становлення і організації. Вивчаючи та обмінюючись досвідом щодо протипаводкового захисту та взаємоінформування прикордонних служб про інциденти та надзвичайні ситуації‚ які можуть мати транскордонний характер‚ боротьби з пожежами, налагоджуючи зв’язки, ми прагнемо використати кращі набутки цих держав, пристосувавши їх до наших умов.
Особлива увага приділяється співпраці між окремими територіальними одиницями‚ які безпосередньо межують із Закарпаттям: Ніредьгаза (Угорщина)‚ Сату-Маре (Румунія)‚ Устрікі Долне (Польща)‚ Собранце‚ Великі Капушани‚ Міхаловце‚ Гуменне‚ Прешов‚ Кошице (Словаччина). До слова‚ між окружним урядом Кошицького краю та закарпатськими рятувальниками існує офіційна домовленість про взаємо-інформування та співпрацю щодо протипаводкового захисту‚ екологічної безпеки та виникнення лісових пожеж. Аналогічна угоду маємо й з областю Саболч-Сатмар-Берег Угорської Республіки.
Ще одним підтвердженням дієвості транскордонного співробітництва є автоматизована програма спостереження «Тиса»‚ яку розробили та ввели в експлуатацію уряди трьох держав – України‚ Словаччини‚ Угорщини – після минулих двох катастрофічних паводків. Саме завдяки їй у липні 2008 вдалося за дві доби попередити органи місцевого самоврядування області про можливий розвиток надзвичайної ситуації та змоделювати імовірні зони затоплення. Відповідні служби знали, де чекати найбільшої біди, й могли приймати адекватні ситуації рішення. Також завдяки реалізації Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні річки Тиса в період до 2015 вдалося захистити від затоплення десятки населених пунктів та сільгоспугідь. І цього разу паводок завдав удвічі менших збитків ніж у попередні роки‚ а головне - на Закарпатті внаслідок катастрофічної повені‚ що захопила ще п’ять областей‚ не загинула жодна людина. Отож‚ вкладена у протипаводковий захист гривня повертається сторицею.
Значних успіхів у вирішенні спільних проблем у рятувальній справі досягнуто закарпатськими рятувальниками упродовж тривалої й тісної співпраці і з колегами з Австрії‚ Німеччини (м. Дармштадт)‚ Голландії‚ Швеції‚ США (м. Корвалліс штат Массачусетс).
- Володимире Юрійовичу, які на сьогодні проблеми є найбільш складними для ваших підрозділів?
– Напевно, без проблем не існує жодна справа, бо вони є рушієм і стимулом до вдосконалення. А йому, як відомо, меж немає. Але це філософія. Наші проблеми поки що не сягають такого рівня. Вони стосуються елементарного - життєзабезпечення діяльності служби і виконання поставлених перед нами державою завдань.
Хоча на даний час підрозділи оперативно-рятувальної служби головного управління забезпечені засобами реагування на надзвичайні ситуації практично на 90-95 відсотків‚ проте‚ далеко не всі з них відповідають вимогам сьогодення.
Якщо брати теперішній парк пожежних автомашин, то термін експлуатації більшості з них з 10 років продовжено до 15-18. З одного боку – це вимушений крок, який можна оцінювати негативно, а з іншого – на цій техніці завдяки сумлінному виконанню своїх обов’язків пожежно-рятувальні загони щоденно виїжджають на сотні бойових завдань.
Рятують людей, народне і особисте майно громадян. Разом з тим, парк наших гарнізонів багатшає: ми отримали 4 новенькі спеціальні пожежні автомобілі. В цьому році їх парк також вже збільшився на 6 одиниць. А до кінця року планується отримати ще таку ж кількість. До слова‚ також завдяки централізованому фінансуванню у кінці минулого року наш аварійно-рятувальний загін для проведення рятувальних робіт на воді отримав човен на повітряній подушці «Марс-700».
Відрадно, що питаннями модернізації та оновлення технічних засобів переймаються не тільки в міністерстві, а й на обласному та районному рівнях.
Нещодавно добрий приклад для наслідування показала влада Тячівського району‚ презентувавши місцевим пожежним командам селища Солотвино та сіл Нересниця і Чумальово одразу три новенькі пожежні автомобілі. З отриманням цієї техніки загін місцевої пожежної охорони став одним з найбільш боєздатних. І Тячівщина стане гідним наслідування прикладом не тільки для Закарпаття, а й для України. Принаймні пригадати аналогічні факти в межах нашої держави доволі важко, якщо не брати до уваги столицю.
Щоправда‚ на моє глибоке переконання для того‚ щоб заслужити довіру й повагу колективу‚ нової техніки замало‚ потрібно постійно пам’ятати про ввірених тобі людей. Не лише вказувати на недоліки в роботі‚ а й не забути подякувати за хорошу працю.
- Виходячи із сказаного, Володимире Юрійовичу‚ у день професійного свята кого б хотіли б особливо відзначити?..
- Особливо хотілося б виділити роботу піротехнічної групи аварійно-рятувального загону спеціального призначення очолювану Віталієм Гільтайчуком. Для цих людей практично кожний виклик – це бойова робота‚ де ніхто не має права на помилку‚ бо коштуватиме вона життя. Також у зоні постійного підвищеного ризику працюють і наші чергові варти вогнеборців‚ адже кожна пожежа може будь-якої хвилини піднести небезпечний «сюрприз».
Особливо хотілося б відзначити роботу особового складу Хустського (начальник Віктор Щербан)‚ Ужгородського (начальник Василь Варга) райуправлінь та Виноградівського райвідділу‚ яке очолює Володимир Масюк.
До речі, лише за цей рік наші рятувальники отримали 3 державні нагороди та 18 - від міністра МНС‚ ще чимало фахівців заохочувалися правами головного управління.
- Про підсумки поговорили. Що попереду? Якими бачите перспективи служби?
- Передусім продовжуватиметься процес реорганізації підрозділів головного управління. До кінця 2010 року ми плануємо всім пожежним частинам надати статус рятувальних підрозділів. З цією метою зараз ми намагаємося забезпечити всі пожежні частини аварійно-рятувальним оснащенням. У цьому році вже отримали на озброєння дві аварійно-рятувальні машини‚ а до кінця року плануємо парк рятувальної техніки гарнізонів поповнити ще на 4 спеціальні транспортні засоби.
Зараз наші вогнеборці поступово проходять переатестування у пожежних-рятувальників. Це серйозна справа тому‚ щоб отримати сетрифікат рятувальника їм треба пройти спеціальне навчання. Це дозволить у подальшому особовому складу професійно та якісно виконувати завдання не лише в питаннях забезпечення пожежогасіння‚ але й в питаннях реагування на надзвичайні ситуації іншого роду. Приміром‚ попередження чи ліквідація аварій з хімічно- та вибухо-небезпечними речовинами‚ надання першочергової допомоги постраждалим при дорожньо-транспортних пригодах‚ в тому числі медичної. Для цього вже зараз у пожежних частинах впроваджуємо підрозділи першої медичної допомоги.
Піонерами у цій справі стала перша самостійна державна пожежна частина по охороні міста Ужгорода‚ де вже організовано щодобове чергування лікарів-медиків.
Серед головних пріоритетів у роботі – і поновлення професійних пожежних частин‚ які функціонували на території області до 2003 року‚ тобто до переходу пожежної охорони в структуру МНС. Тоді в області скоротили 16 таких підрозділів. На теперішній момент ми вже поновили роботу дев’яти таких частин. Поновлення роботи решти плануємо завершити упродовж цього і наступного років.
Також працюватимемо над виконанням завдання щодо переходу всіх наших професійних пожежних частин в аварійно-рятувальні підрозділи. Така зміна статусу частини відповідно змінить і статус пожежного‚ який там працює. А це відповідно покращиться і соціальний захист працівників та їх матеріальне забезпечення.
- Володимире Юрійовичу‚ у ці святкові дні з якими словами хотіли б звернутися до всього дружнього колективу професіоналів оперативно-рятувальної служби…
- В першу чергу своїм колегам бажаю здоров’я‚ успіхів у праці‚ щоб вони завжди живі і здорові поверталися із завдань‚ які перед ними ставить служба й держава‚ і, звісно просування по службі. Також‚ користуючись нагодою‚ хочу подякувати колективам інших структурних підрозділів управлінь і відомств краю, які з нами тісно співпрацюють. Всіх зі святом всіх.
Вікторія Бокій, «Новини Закарпаття»
| 
