Підліток не розділяє релігійних поглядів батька і не хоче жити за законами громади, до якої той належить.
Суть справи в тому, що батько почав нав'язувати хлопчику свою релігію, змушував його ходити на збори громади, вивчав Біблію, брав участь в обрядах і церемоніях, пише "Сегодня".
Єгор після смерті матері з 4-х років жив з бабусею та дідусем, батько мешкав по сусідству. Він згадав про сина, лише коли став членом міжнародної релігійної організації.
Чотири роки Єгор жив, як наказувала релігія батька: без свят, йому забороняли ходити в гуртки та секції, не схвалювали спілкування з однолітками, чиї батьки не були членами громади.
"Я не хочу так жити. Релігія, якій присвятив себе батько, мені не подобається. Чому я не повинен, коли закінчу школу, вступати до вузу, чому не можу носити той одяг, який мені подобається. Кілька разів мачуха рвала одяг, який мені дарувала бабуся через те, що на ній були "гріховні" написи або малюнки. Мачуха мені весь час повторювала, щоб не надумав спілкуватися з дівчатами, які не ходять в общину, - мовляв, вони все повії. А якщо я не буду відвідувати збори і слухатися батька, обов'язково стану наркоманом", - пояснив підліток свій крок до офіційного розриву з рідною йому людиною.
За словами заслуженого юриста Криму Валентини Бобрової, в Україні ще не розглядалися позови подібні до того, який подав Єгор.
"І зовсім не тому, що у неповнолітніх не виникали тертя і конфлікти з батьками через небажання дітей сповідувати ту саму релігію, що й їхні батьки і матері. Просто для того, щоб боротися за своє право на свободу совісті та віросповідання, необхідно кілька умов. Дитина має усвідомлювати свої перспективи у випадку, якщо ситуація не зміниться, відстоювати свою позицію, отримати підтримку дорослих людей, які бажають їй допомогти", - зазначила фахівець.
Поки триває розгляд справи, Єгор живе у бабусі.
Конституція України гарантує кожній людині (у тому числі і дитині) право на свободу совісті та віросповідання. А Законом України "Про свободу совісті та релігійних організацій" передбачено, що батьки мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх переконань і ставлення до релігії. І в той же час Сімейний Кодекс України (ст. 152, ч. 2 і 3) передбачає для дитини право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї.
