|
Горілка до пуття не доведе. Надмірна доза оковитої й людині з врівноваженим характером та адекватною поведінкою здатна мозки затьмарити, а що вже казати про особу з понівеченою тюрмою психікою. От і 34-річного жителя Тячівського району Закарпатської області Юрія Веклинця клятий зелений змій знову привів туди, звідкіля той нещодавно повернувся—на тюремні нари…
Житель с. Новобарово Тячівського району Закарпатської області Юрій Веклинець конфліктує з законом не вперше. За свої молоді ще роки чолов’яга встиг кілька разів побувати «за колючкою». Востаннє був засуджений за скоєння розбійного нападу вироком Тячівського районного суду в грудні 2004 року. Отримав тоді чотири роки позбавлення волі, але, вийшовши на волю, за розум не взявся. І далі пиячив, робити не хотів. А таке «безтурботне» життя рано чи пізно закінчується сумно.
Того фатального для себе дня 9 травня 2010 року Юрій шукав чарки та пригод із самого ранку. Чи то Перемогу хотів «обмити», чи ще щось… Зупинився в одному з барів у сусідньому селі Вонігово. Там зустрів такого ж, як і сам, любителя випити—місцевого жителя Василя. Пригощав останній, в якого несподівано завелися гроші. Справа в тому, що Василева дружина, знаючи про згубну пристрасть чоловіка до спиртного, сховала від того гроші в теплій зимовій куртці: цілих 800 гривень. Вдома Василеві випадково втрапила під руку ця куртка, глипнув по кишенях—аж там таке щастя!.. На радощах вирішив «обмити» удачу.
У сільському барі грошовитий Василь зустрів свого знайомого Юрія. Вирішив того пригостити. Ста грамами, звісно, не обійшлося. Але чим більше чоловіки випивали горілки, тим пустішою ставала між ними бесіда. Як то часто буває, між пияками невдовзі виникла сварка. Барменка спершу не звертала уваги на підпилих відвідувачів, але гостина несподівано набула загрозливих обертів. Коли Василь пішов до бар-стійки розраховуватися за випите й «засвітив» велику суму грошей, приятель по чарці несподівано вихопив з його рук ці гроші! Фізично здоровіший та нахабніший колишній «зек» і не думав повертати гроші, як чоловік його не просив. Спокійно сидів собі в барі й замовляв чарку за чаркою…
Зненацька на все це навідалася дружина Василя. Жінка, не знайшовши вдома куртки з грошима, про все здогадалася й пішла в бар шукати чоловіка. На запитання, де гроші, Василь тицьнув на Юрія: мовляв, він забрав усі гроші. Жінка наказала пияку віддати награбоване, та той лише розсміявся. Зрозумівши, що сама нічого не вдіє, а з п’яного чоловіка теж мало толку, дружина пограбованого пішла додому за сином.
Невдовзі Василів син прийшов у бар з приятелем і наказав Юрію віддати батькові гроші, та той кинувся навтьоки. На машині приятеля хлопці догнали грабіжника й відібрали гроші: 600 гривень, які в того залишилося. Ще 200 за кілька днів віддала мати Юрія. Однак справа на той час вже дійшла до міліції, й за фактом пограбунку (ч.2 ст.186 КК України) порушили кримінальну справу. Після завершення слідства її передали до суду.
Вироком Тячівського районного суду (головував на процесі суддя В.Гримут) Юрій Веклинець був засуджений за скоєння пограбунку на п’ять з половиною років позбавлення волі. Однак він подав через адвоката апеляцію в обласний суд. Сам засуджений вважає, що його засудили незаконно: мовляв, ніякого злочину він не вчиняв, усе сфальсифіковано, а покази з нього вибивала міліція… Тому просить суд вирок скасувати, а його виправдати. Водночас у запереченні на апеляцію помічник прокурора, який брав участь у розгляді справи, вказує на те, що висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, і що засудженому призначено справедливе покарання. Тому прокуратура просила суд вирок залишити без зміни, а апеляцію – без задоволення.
У червні цього року апеляцію засудженого Юрія Веклинця розглянула колегія Апеляційного суду Закарпатської області у складі суддів: І.Стан, Ф.Вотьканич, О.Марчук. Було заслухано доповідь судді суду першої інстанції про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляцій, пояснення самого засудженого та його адвоката, а також пояснення прокурора.
Доводи засудженого Веклинця та його адвоката про недоведеність вини засудженого, про неповноту, та однобічність при дослідженні фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, про фальсифікацію матеріалів кримінальної справи колегія суддів відхилила.
Доводи апеляції про те, що під час досудового слідства співробітники тячівської міліції застосовували до Ю.Веклинця заходи фізичного впливу, у зв’язку з чим той обмовив себе в скоєнні злочину, написавши явку з повинною, колегія суддів також відхилила. У ході ретельної перевірки цих доводів засудженого суд не здобув даних про застосування до нього міліцією недозволених методів слідства, які призвели до його самообмови у вчиненні злочину. За результатами перевірки помічником прокурора Тячівського району було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (відсутність складу злочину). У справі також відсутні дані про те, що під час досудового слідства підсудний звертався до посадових осіб правоохоронних органів з усними чи письмовими заявами, у яких би містились відомості про недозволені методи слідства.
При вирішенні питання про справедливість призначеного засудженому тячівцю покарання, судова колегія Апеляційного суду області врахувала дані про його особу : має на утриманні матір пенсіонерку, розмір коштів, якими заволодів – 800 гривень, відсутність у потерпілого будь-яких вимог до засудженого, у тому числі матеріальних та моральних. Суд також зважив на той факт, що призначене судом першої інстанції покарання Ю.Веклинцю є майже максимальним згідно санкції ч.2 ст. 186 КК України. Тому Апеляційний суд визнав за необхідне дещо пом’якшити вирок тячівського суду.
В результаті засуджений Юрій Веклинець отримав 4 роки і 3 місяці позбавлення волі. Вирок цей набув законної сили.
ВЗГ УМВС України в Закарпатській області
|
