|
Майже кожен четвертий закарпатець отримує пільги чи соціальну допомогу. Значною мірою за рахунок нинішньої обласної влади та благодійників
Нині маємо чимало проблем. Успадкованих від попередніх років і керівників, колишнього Союзу, а також новітніх, викликаних економічною кризою. Що ж маємо сьогодні у нашому обласному ґаздівстві?
Сьогоднішня розмова з начальником головного управління праці та соціального захисту населення Віктором Мацолою про одне із найболючіших для більшості закарпатців питань – працевлаштування та соціального забезпечення.
Від кількості до якості
– Вікторе Васильовичу, за минулі чотири роки Україна пережила чимало змін. Що змінилося у плані працевлаштування та соціальної захищеності наших громадян?
– Ми займаємося багатьма питаннями працевлаштування та соціального захисту, наданням послуг інвалідам, ветеранам, сиротам, утримуємо мережу установ, які надають соціальні послуги, – в області працюють 6 інтернатів (з них три – для дорослих, які мають специфічні захворювання), геріатричний пансіонат для літніх людей та 19 територіальних центрів. Упродовж останніх років вдалось зробити практично в усіх цих закладах поточні і капітальні ремонти, змінити покрівлі, встановити сучасні системи опалення. Тобто займалися перш за все тим, щоб створити гідні умови для проживання людей, які там перебувають.
Територіальні центри обслуговують одиноких непрацездатних осіб, інвалідів за місцем їхнього проживання. У багатьох з цих закладів є відділення постійного перебування на 10-20 осіб, які знаходяться на повному державному утриманні. Запевняю, що усюди створені належні умови для проживання, лікування і харчування людей, надання їм соціально-культурних послуг.
-Що нового привнесено за ці роки у соціальну сферу краю?
– У 2006 році для модернізації надання соціальної допомоги вдалось залучити кошти Світового банку – близько 3,5 мільйона гривень. До кінця поточного року в десятьох управліннях будуть створені відділи, які працюватимуть за принципом «єдиного вікна». Тобто людина приходить, подає документи і отримує відповідь на своє прохання. Нині освоєно 85% коштів, одне відділення в Ужгороді на пл. Ш.Петефі вже працює. Незабаром такі відділення відкриються у Мукачеві та Мукачівському районі. Додам, що робота цих відділень буде повністю комп’ютеризована, для відвідувачів створять комфортні умови перебування включно зі спеціалізованими туалетами для людей з обмеженими фізичними можливостями. У багатьох районах до цієї роботи також долучаються і кошти місцевих бюджетів. Повністю завершимо модернізацію системи надання соціальної допомоги в області в середині наступного року.
– Як вам вдалося залучити ці кошти?
– Співпрацюючи з центральними відомствами та іністерством праці і соціальної політики України. А також завдяки сприянню обласної державної адміністрації. Угоду про надання коштів підписував голова облдержадміністрації.
Попит на працівників є…
– Однією з найболючіших проблем для закарпатців завжди була проблема працевлаштування. Вдалося хоч трохи поліпшити ситуацію?
– Упродовж 2006-2009 років на Закарпатті створено 117 тисяч нових робочих місць. Тож завдяки цьому нині рівень зайнятого населення у нас навіть перевищує середньоукраїнський показник, а рівень безробіття постійно зменшується і є нижчим за загальнодержавний. Добре виконується Програма зайнятості населення. Правда, нині через проблеми в економіці темпи трохи знизилися. Важливо, що нові робочі місця є сучасними і досить якісними. Особлива активність спостерігається у туристичному, готельному, ресторанному бізнесі, будівництві. Однак мусимо констатувати, що область наразі практично вичерпала свій потенціал по створенню робочих місць.
– Який рівень безробіття маємо нині?
– Нижчий, ніж загалом по державі. 2006 року він сягав 7,1%, 2008-го – 6,4 відсотка. У першому кварталі нинішнього року знову, правда, почав зростати, сягнувши близько 10,4 відсотка.
– Ще одне нарікання – робота є, але вона не завжди гідно оплачується…
– Цими роками спостерігаємо в області позитивну тенденцію до щорічного зростання середньої зарплати. Якщо, приміром, 2006-го року середня зарплата у нас була 868 гривень, 2007-го — 1091 грн., 2008-го — 1453 грн., то у липні нинішнього року вже фіксуємо 1685 гривні середньомісячної зарплати. Темпи зростання зарплати у закарпатців нині майже на 7 відсотків вищі, ніж загалом по країні. Зазначу, що торік серед областей Карпатського економічного району по рівню оплати праці Закарпаття займало третє місце після Івано-Франківської та Львівської областей.
– Які причини такого зростання?
– У попередні роки в області спостерігалась доволі висока інвестиційна активність і відкривались потужні підприємства. Нині ж, на щастя, нашу область не надто зачепила світова фінансово-економічна криза, тож підприємства в основному працюють стабільно і навіть почали нарощувати виробництво. Проблеми, звісно, є, але вони не такого масштабу, як загалом в Україні.
Усім миром
– Левова частка вашої роботи – розподіл і виплата різного роду соціальних допомог. Вони цими роками зросли чи зменшилися?
– Зросли як виплати, так і кількість осіб, що їх отримують. До прикладу, якщо у 2006 році різні види державної допомоги отримали майже 60 тисяч закарпатських сімей, то торік – уже майже 100 тисяч. Упродовж нинішнього року соціальні допомоги вже отримали понад 96 тисяч сімей.
– А субсидії?
– Тут ситуація дещо інша. Розмір субсидій постійно зменшується. Якщо 2007 року понад 30 тисяч сімей отримали субсидії на житлово-комунальні послуги, то цього річ – лише понад 9 тисяч. Однак це не пов’язано зі скороченням фінансування. Причина перш за все у зростанні добробуту людей, які вже можуть самостійно оплачувати житлово-комунальні послуги.
– Звідки берете кошти на соціальні виплати?
– Перш за все це кошти з субвенцій державного бюджету. 2006 року нам надали понад 194 млн. грн, 2007-го – понад 340 млн. грн, 2008-го – майже 477 мільйонів. Нинішнього року вже отримали понад 393 мільйони при запланованих понад 566 мільйонах.
– Обласна влада виділяє гроші для соціальних виплат?
– Звичайно, і немалі. У нас діє обласна програма «Турбота», яка щороку оновлюється і доповнюється. Вона передбачає надання різного роду підтримки реабілітаційним закладам, громадським організаціям, що займаються соціальною роботою, а також матеріальну підтримку сім’ям та особам, що опинилися у складних життєвих обставинах. Фінансування цієї програми за останні роки зросло майже вчетверо.
– Знаю, що мережа соціальних закладів також розширилася…
– Так. Від обласного центру комплексної реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів відкрито чотири нові відділення у Берегівському, Іршавському, Свалявському та Тячівському районах. Скажу, що лише у нашій області проведена така робота. У цих закладах надається допомога інвалідам та дітям-інвалідам, яка передбачає комплекс реабілітаційних та соціальних послуг, педагогічну та фізичну реабілітацію. За планами обласної програми за кілька років такі заклади будуть відкриті в усіх районах і містах нашого краю.
У жовтні цього року матимемо ще одну приємну подію – у Тячеві розпочне роботу відділення Вільшанського будинку-інтернату для молодих людей (18-35 років) на 25 осіб. Заклад споруджений за спонсорські кошти зі Швейцарії та Чехії і забезпечуватиме, в тому числі, професійну і трудову реабілітацію вихованців. Це унікальний і єдиний в Україні сучасний соціальний заклад такого профілю.
Петро ПОЛІХА
| 
