|
Колись, у далекі шістдесяті роки минулого століття сільський хлопець з Негрова на Іршавщині Василь Маринець після закінчення восьмирічної школи мріяв стати учителем. Тому й вступив у Мукачівське педучилище. Далі працював педагогом в одному з населених пунктів свого району. До школи, в якій розпочав свою трудову діяльність і яка стала для нього по-справжньому рідною, повернувся після демобілізації з армії. Згодом вирішує здобути вищу освіту на історичному факультеті в Ужгородському державному університеті.
Про здібного, грамотного сільського учителя невдовзі заговорили у селі. Тому за рішенням трудового колективу Василя Маринця направляють на роботу в органи внутрішніх справ. У вересні 1981 року його призначили на посаду інспектора у справах неповнолітніх Мукачівського міськвідділу. У цій роботі йому пригодився педагогічний досвід -- він завжди вмів знайти підхід до кожної дитини, зацікавити її, допомогти у навчанні. Його поважали у селі і старші люди і молоде покоління, до нього часто звертались односельчани за порадою.
У своїй міліцейській діяльності доводилося Василю Маринцю стикатися і з певними неприємними моментами, зокрема виявляти батьків, які неналежно виконують батьківські обов’язки, окремих навіть позбавляли батьківських прав. У 1986 році Василя Маринця управління МВС України в Закарпатській області нагородило іменним годинником, який він до цього часу носить і дуже дорожить.
У той час у Мукачеві сталося кілька крадіжок із магазинів та квартир. Над розкриттям цих злочинів працював майже весь особовий склад Мукачівського міськвідділу міліції. Відпрацьовувались різні версії, перевіряли т.зв. підобліковий елемент. Звернули увагу правоохоронці і на неповнолітніх, які також знаходились на спеціальному міліцейському обліку. Так, перевіряючи одного зі своїх підопічних, Василь Маринець з’ясував: хлопець недавно повернувся з дитячої виправної колонії, але виправлятися аж ніяк не мав наміру. Навпаки організував собі групу підлітків, яка скоювала крадіжки з магазинів та чужих осель.
Своїми жертвами підлітки в основному вибирали заможних людей: директорів заводів, фабрик, різних партійних діячів. Найчастіше малолітні злодії цупили коштовні і цінні речі, гроші. До речі, організатор групи, як стало відомо пізніше, був таким собі Робіном Гудом – ніколи нічого з краденого не брав для себе, і віддавав приятелям з малозабезпечених сімей. Батьки юнака навіть не підозрювали, що він знову взявся за старе. Тож згодом неповнолітній організатор повернувся до виправної колонії.
В активі Василя Маринця – не один розкритий злочин. Серед них і випадок, пов’язаний із зґвалтуванням групою неповнолітніх 13-річної дівчини. Школярка поверталася додому від своєї бабусі і зустріла по дорозі чотирьох підлітків. Хлопці силоміць затягнули її у підвальне приміщення і вчинили над нею наругу. Мати потерпілої звернулася у міліцію. Розкриття злочину доручили Василю Маринцю. Дівчина повідомила усе, що змогла. А головне -- запам’ятала прізвисько одного із своїх кривдників. Так у правоохоронців з’явилася перша зачіпка, яка допомогла невдовзі вийти на усіх неповнолітніх злочинів. Кожен із ґвалтівників пізніше отримав свій термін ув’язнення.
У 1986 році Василя Маринця переводять на посаду ДІМ Іршавського РВ УМВС. І тут він показав себе як добросовісний, професійний співробітник. А майже через півроку «шериф» стає сільським головою у Доробратові. Він був одним із перших в області міліціонерів, хто очолив сільську раду. Люди недарма висловили йому свою довіру, обравши на цю посаду, оскільки бачили в ньому надійного захисника, який може прийти у будь-яку хвилину на допомогу. До речі, сільським головою обирали Маринця двічі.
Свого часу міліцейською стежкою батька пішов і старший син Василь: майор міліції старший слідчий УБОЗ УМВС. Однак, на жаль, невблаганна доля забрала його у розквіті сил. А ось педагогічна «жилка» передалася його дочці Вікторії – нині вона працює вчителем історії.
Нині Василь Маринець – на заслуженому відпочинку. Разом з дружиною Катериною Федорівною порається по господарству. Вони стали справжньою опорою для внуків Андріанки та Василька.
Цими днями колишньому учителю, міліціонерові і сільському голові Василю Маринцю виповнюється 60 років. Керівництво, особовий склад та рада ветеранів і пенсіонерів Іршавського РВ УМВС щиросердечно вітають ювіляра з цією гарною датою у його життєвому календарі, зичать міцного здоров’я, миру, достатку, родинного тепла, злагоди і довгих років щасливого життя.
Віта ГОРЗОВ,Іршавський РВ УМВС
|
