Жителька міста Хуст Закарпатської області Світлана отямилася лише вранці, й це її врятувало.
Якби вона опритомніла ввечері, коли в помешканні ще були зловмисники, вони б її не пошкодували...
Усе скалічене тіло жінки нестерпно боліло, нещасна тремтіла від холоду. Поруч у калюжі крові лежав мертвий Василь. Зібравши останні сили, жінка піднялася з долівки і виповзла на вулицю. Стала гукати сусідку. Та, почувши голос Світлани, одразу подалася на її подвір’я.
Оговтавшись, потерпіла розповіла про вчорашні жахи, котрі відбувалися в її помешканні. Сусідка спочатку їй не повірила. Але страшне видовище у будинку переконливо свідчило: жінка каже правду. Згодом зійшлися й інші сусіди, котрі викликали «швидку» і міліцію.
Медики констатували смерть Василя. На його тілі нарахували близько 18 ножових ран. Світлана запевняла: жорстоке убивство скоїли її сусіди: 26-річний Мирослав Бісун та його 27-річний родич Олександр Дячок. Оперативники вирішили негайно затримати підозрюваних. Учорашній хміль ще не встиг вивітритися з їхніх голів. Спершу молодики вдавали, що не можуть второпати, чого від них хочуть. Але пізніше зрозуміли, що міліція вже знає про тяжкий злочин, і стали розповідати про вчорашні гульки...
Того дня Мирослав з Олександром гостилися весь день. Коли пляшка спорожніла, вирішили пошукати ще випивку і продовжити пиятику. Але грошей не було. Виглянувши у вікно, Олександр побачив Василя. Той, «тепленький», повертався додому. «У старого повинні бути гроші, бо нещодавно отримав пенсію», -- припустили молодики і вирішили «розкрутити» діда. Мирослав прихопив з собою ніж. Підійшовши до Василя, Дячок щосили вдарив його в обличчя. Від потужного удару чоловіка відкинуло на паркан. Він став проситись, аби його не били, і запросив до Світлани розпити пляшку горілки.
Жінка, як і годиться, гарно зустріла гостей. Накрила на стіл, виставила спиртне і закуску. Молодики поводилися добре, поки не спорожніла ємність, а далі знову знахабніли. Значно здоровіший Олександр напав на Василя. Скинув з дивана, бив ногами. Зловмисники вимагали гроші. Бідолашний благав не бити, обіцяв віддати пенсію, яку невдовзі отримає. Це ще більше розпалило нападників. Знову посипалися удари руками-ногами. Тремтячою рукою Василь дістав з кишені останні дві гривні і віддав Олександру. Сховавши гроші, той продовжив екзекуцію. Молодики й слухати не хотіли про відсутність у господарів грошей.
Тепер до Олександра приєднався і Мирослав. Уже вдвох вони стали катувати стару людину. Налякана господиня волала, щоб нелюди залишили чоловіка в спокою. Однак ті, здається, зовсім не чули її. Бісун витягнув з кишені ніж і, як божевільний, став бити ним свою жертву у груди, спину, живіт. Далі обшукав кишені Василя, знайшов дев’ять гривень. Зрозумівши, що чоловік мертвий (як показала судмедекспертиза, смерть людини настала майже миттєво), зловмисники глянули на господиню. Вона ж, перелякана до смерті, забилася в куток.
Не бажаючи залишати свідка живим, Олександр перегородив собою вхідні двері, давши зрозуміти спільнику, що слід робити з Світланою. Та стала благати, щоб її не вбивали. Спершу нелюди наказали жінці роздягатися, далі Мирослав вдарив її ножем у груди, потім двічі полоснув лезом по спині. Прислухалися, чи господиня ще дихає. Готові були знову бити ножем, однак жертва не подавала ознак життя. Утікаючи з місця скоєння злочину, Мирослав дорогою викинув ніж у річку. Потім купили за відібрані від Василя гроші пляшку горілки і подалися до помешкання Дячка. Помили від крові руки, переодяглися, закривавлений одяг спалили в печі. За пляшкою горілки домовилися, що обидва мовчатимуть про цю пригоду. Тому можна собі уявити, яким було здивування Дячка, коли він наступного дня побачив на вулиці живу Світлану...
- Ти що - жива?! – не йняв віри молодик.
Зате Олександр, побачивши живу Світлану й сусідів, які зібралися на її подвір’ї, став вмовляти жінку не заявляти на них. Коли це не допомогло, став погрожувати: мовляв, вийду з тюрми й тебе « порішу»!
Після завершення слідства цю кримінальну справу розглянув Закарпатський апеляційний суд. На судовому процесі Мирослав повністю визнав свою вину й детально розповів про криваві події того вечора. Натомість Олександр винним себе не визнав. Стверджував, що нікого не вбивав. Та факти свідчили не на його користь.
За скоєння навмисного вбивства Мирослава Бісуна засуджено на 14 років, а Олександра Дячка на 12 років позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України вирок залишено без змін.
Іван ЛАДЖУН
|
