|
Потрапила в неділю, 13 вересня, на базар, що по вулиці Краснодонців. Перше, що шокувало — величезна вантажівка при в’їзді на торговище, а біля неї народу — мурашник «вихідний». Хтось лається, хтось кричить, хтось втрачає свідомість, але з черги ніхто не відступає.
Виявилося, всі чекають дешевий цукор з Держрезерву, який тут продає Батівський КХП. Займаю чергу і я. Переді мною людей, якщо не помилюся, чоловік двісті, та ще й кожен одному-двом «місце тримає». Думаю, стоятиму тут, вочевидь, до пенсії.
Витримала з годину, бо сонце пекло нестерпно, а потім в серці плюнула: «Досить з мене, не буду цього року компоти варити!»
Побігала по базарові, придбала, що треба, виходжу на стоянку автобусів, дивлюся – а народу біля цукрової машини заледве з десяток-два. Не тямлячись, біжу в чергу. Година – десь по третій після обіду. Ще за хвилин 20-25 отримую благословення — чорний мішечок з омріяними 10-ма кілограмами «солодкого щастя» за ціною всього в 3,72 грн. за кіло.
Мішечок рветься тут же, купую в них ще один. Щоправда, вислуховую сварку від продавців-розважувачів на котрусь з жіночок у черзі, котра насмілилася спитати, чому ж так довго важать: «Ходять тут усякі в окулярах, змушують нас швидше працювати, ми б теж собі так стояли, як ви, в окулярах…. Аж ні, ми важимо, ми працюємо! І ми теж додому хочемо!»
Чесно кажучи, щось не дуже віриться, що працюють задарма…
А потім виявилося вже вдома, що працюють таки справді незадарма! Не знаю, яким дивом, але вирішила дома зважити той мішечок. Очам не повірила – ваги видали 9 кілограмів. Переважила на інших – те ж саме. І це при тому, що в мішечкові гарний чек на 10 кг. по 3,72 грн. за кілограм. Всього — 37 грн. 20 копійок. Телефоную свекрусі й тітці, котрі також купували зі мною цукор — у них те ж саме. Питаюся в няні свого сина, котра цього дня також стала солодшою й щасливішою: результат аналогічний…
Чесно кажучи, не хочеться навіть рахувати, скільки «вкалимили» на людях такі горе-торговці.
Після зважування-перезважування сіла за комп’ютер і вирішила написати оцю репліку. А ще — застерегти покупців: беріть якісь свої ваги, бодай переносні, і так купляйте дешевий цукор. З цього ж приводу порада правоохоронцям – зробіть контрольні закупки, хоча, сподіваюся, оті горе-продавці, прочитавши мою репліку, бодай якийсь час боятимуться і важитимуть нормально…
Галина СОЛОДКА, спеціально для газети «НЕДІЛЯ»
|
