|
19 серпня, на Преображення Господнє, на очах кількох десятків людей «воїни-загарбники» взяли штурмом Невицький замок. Інсценізація, яку організували та провели учасники молодіжної еколого-археологічної експедиції «Невицький замок», була сповнена романтизму – присутні відчули дух доби середньовіччя.
Крізь вогонь і воду
Методист Іршавської районної станції юних туристів і водночас керівник учнівського загону з Іршавщини Андрій Світлинець підпалює купи сміття з чагарників, які напередодні повирубували волонтери на території археологічної пам’ятки. Півтора десятка хлопців у ролі воїнів-загарбників намагаються штурмом взяти замок, проходячи крізь вогонь.
Двоє несуть довжелезну дерев’яну драбину, проте за кілька хвилин залишають її на землі - видно, що важка, далі нести її юнакам виявилось не під силу. Дівчата, які виконують роль захисниць замку, ллють згори на нападників воду з пластикових пляшок. Ті голосно кричать, захищаються саморобними щитами, на яких зображено геральдичні герби як Закарпаття, так і України, гупають по них дерев’яними мечами, наводячи ще більшого страху на своїх «жертв».
- Нас тут не чекали, але ми прорвемося. Ми візьмемо цей замок. Штурм повинен бути штурмом, і нас ніщо не зупинить, - емоційно, з виразом обличчя, гідним справжнього нападника, кричить Дмитро, який уже вп’яте приїздить сюди з далекої Луганщини і працює волонтером упродовж цілого літа. В руках має щит із товстих дошок, саморобну булаву. Його голова обв’язана банданою зеленого кольору, на правій руці має чорну пов’язку. Він – вождь війська, яке штурмує фортецю. Війську дає команду - коли іти вперед, а коли відступати назад. По його обличчю та голій спині стікають краплини поту.
- Це ж треба так увійти в роль! Не кожен артист кіно зіграв би так. Аж мороз по шкірі йде, - жінка у джинсовому костюмі у захваті від Дмитра.
Гіркота важкої праці та солодкість відчуттів
З четвертої спроби воїни захоплюють верхній майданчик і на цьому бойова атракція припиняється. Загарбники та захисники вітаються. Всі присутні йдуть до внутрішнього дворика. Діти, які вперше беруть участь у експедиції, складають клятву. Повторюють за керівником експедиції Олександром Дзембасом.
Слова клятви написали російською мовою сім років тому волонтери із Луганська. Після складеної клятви діти почергово цілують лопату, змащену сумішшю з гірчиці, чорного перцю, часнику і варення.
- Це – відчуття гіркоти важкої праці та солодких відкриттів, - пояснює Дзембас.
Кожному новопосвяченому дівчинка років шести видає символічний значок із зображенням пам’ятки і надписом: еколого-археологічна експедиція «Невицький замок».
- Сьогодні наша археологічна сім’я поповнилася 15 новими членами, - радіє керівник.
Парадокс – пам’ятка не має господаря
- Олександре Васильовичу, очолювана вами експедиція працює 15 років. Що вдалося зробити упродовж цих літ?
- Зроблено багато, і мене це радує. Хоча на свою діяльність цільових коштів не отримуємо.
- На чому зосереджені роботи?
- На очистці пам’ятки, іде підготовка її до майбутньої консервації. Проводиться археологічне вивчення замку. Наша експедиція – це не просто волонтерський табір аматорів, вона має академічний статус. Щоразу здаємо відповідні звіти до Інституту археології Національної Академії наук України.
- Що вдалось з’ясувати нового?
- Чимало цікавих речей. Раніше точилось багато дискусій щодо дати його виникнення. Ми остаточно з’ясували, що Невицький замок виник у 13 столітті. Виявлено всі горизонти замкових перебудов. З’ясовано, що в цілому архітектурний ансамбль пам’ятки Невицький замок був сформований у середині 15 ст. Після того часу проводились буквально невеликі внутрішні перебудови.
Також з’ясувалося, що замкові рови заповнювалися водою. Коли ми почали стверджувати, нам ніхто не вірив. Казали: та ж замок знаходиться на горі, висота якої 82 метри над рівнем річки Уж. Але все геніальне – просте. Справа в тому, що сусідня гора набагато вища і там була система криниць. У середині 15 ст. був побудований засекречений дерев’яний водопровід.
Ці дані підтверджує історичний документ, датований 1602 роком, в якому сказано, що замок був взятий не збройним штурмом. Нападники знайшли водопровід і перерізали його. Це і стало причиною того, що замок мусив здатися. Це унікальна гідроспоруда, особливо для доби середньовіччя і для замкової архітектури. Про подібні гідротехнічні споруди у Карпатському регіоні не знаю.
- У чому полягає унікальність пам’ятки Невицький замок?
- Після смерті тодішніх володарів Другетів та руйнації замку пам’ятка не експлуатувалася і не перебудовувалася, завдяки чому зберегла свою автентику. Подібних пам’яток у світі мало, тому до них треба ставитися дуже обережно. Тож нашим глобальним завданням і є збереження автентики замку. Наша програма має певну етапність.
Першим етапом було наукове дослідження даного об’єкту, виділення хронологічних горизонтів його забудови, з’ясування хронології, підготовка матеріалу для створення концепції майбутнього замку. Ми його завершуємо. Наступним етапом повинна стати консервація об’єкту, тобто запобігання його руйнації. Подальшим етапом може бути реставрація об’єкту, виключно наукова, навіть із застосуванням тих технологій, які вживалися в добу середньовіччя. І останній етап – музеєфікація об’єкту.
- Все це реально зробити?
- Так, ідеться про музей нового покоління. Нині такий проект реалізується у Франції за підтримки ЮНЕСКО та за допомогою міжнародного волонтерського руху. Ми здатні відновити інтер’єр з майстернями, кузнями, з побутом в історичному розвитку Невицького замку. Тут є можливість створити музей за принципом постійно діючого театру. Замок може стати туристичною Меккою Центральної Європи.
- Аби заплановане втілити у реальність, то для цього, як на мене, потрібно багато грошей.
- Справді. Ми і так працюємо без цільового фінансування. Експертні оцінки показують, що тут уже виконано робіт на 1 млн. 300 тис. євро. Парадокс у тому, що після розвалу Союзу пам’ятка стала безгосподарною, її визнали руїною. Усі ці 18 років Невицький замок не має свого балансового утримувача, господаря.
Згідно з моніторингом, щороку Невицький замок відвідує 150 тис. людей безкоштовно. Пам’ятка не має з цього ніякої користі, більше того, - вона руйнується. Наші волонтери прибирають замок та його територію від пляшок, сміття, яке відвідувачі залишають після себе. Буває, що за одну суботу замок відвідає 30 весільних груп.
Серед розкопок – каблучка у формі печатки
13-річна Алла Світлинець з с. Приборжавського Іршавського району участь в експедиції бере ввосьме. Її батьки та молодший брат Андрій, 8 років, також тут з 2002-го року.
- Тут я познайомилася з багатьма дітьми з Києва, подружилися. Цікавою є історія нашого краю, тому її хочеться вивчати і пізнавати глибше. Робота не є важкою, сьогодні дівчата пололи бур’яни, кропиву, а хлопці копали. Кожній знахідці радіємо.
Ганна Мезенцева з Києва, 16 років, бере участь в експедиції вперше.
Зізнається, що розповіді та легенди про Невицький замок слухала залюбки і з неабиякою цікавістю. Дівчина у захваті від закарпатської природи, любить купатися в річці. Додає, що такі експедиції розширюють кругозір.
На окремих столах у таборі є багато речей, які були знайдені під час розкопок. Це і уламки кахлів, горщиків, глечиків, цвяхи, кістки, зуби та ін.
Краєзнавець Андрій Світлинець каже, що всі знахідки опрацьовуються, описуються, вивчаються спеціалістами і передаються у фонди Закарпатського музею архітектури і побуту.
- Минулими роками на місці кімнат, де були панські покої, було знайдено металічну каблучку у формі печатки та каблучку із гірським кришталем, а також уламок бронзової булави. Кожна цінна знахідка приносить дітям багато позитивних емоцій. Їх нагороджуємо призами - зазвичай, це банка згущеного молока.
Тетяна ГРИЦИЩУК, газета «НЕДІЛЯ», фото автора
| 
