|
До мінеральних вод ми звикли радше як до столового напою. І часто забуваємо, що це не лише чудовий засіб втамувати спрагу, але й — справжнє джерело здоров’я. Окрім розлитих у пляшки мінералки, закарпатці та гості краю пам’ятають про чисельні бювети при дорогах та в лісі, де вони зустрічаються на туристичних маршрутах. Втім, віднайти потаємні джерела не так вже й просто. Тож разом з краєзнавцем Олександром Богдановим рушаємо у подорож Перечинщиною та Свалявщиною у пошуках маловідомих, чудотворних та оповитих містикою мінеральних джерел.
«З газом» і «без газу»
Дорога привела нас у село Новоселиця. Метрів 250 від сільради, і — ми біля джерела. Мінералка тут досить концентрована і, як підтверджують місцеві мешканці, володіє цілющими властивостями. До того ж, у вузьких колах це місце відоме своїми купелями. Олександр каже, саме тому увесь перечинський бомонд, та й просто знаючі люди з навколишніх сіл, приїздять сюди прийняти ванни, попити водички та відпочити. Навколишня природа, прихованість від зайвих очей справді сприяють цьому.
Джерело являє собою дві криниці під навісом, обкладені дерев’яними колодами. Унікальність його у тому, що в одному колодязі - висококонцентрована сірководнева вода. Відчувається запах і присмак тухлих яєць, які, власне, і характеризують ці речовини. У колодязі ж, що лише у метрі від першого — кришталево чиста джерельна вода. Неймовірно, але не зважаючи на таку близькість, ґрунтові води не пересікаються. Не часто зустрінеш такі дива природи.
У кількох метрах від джерел — купель. Фактично це зрізана, запаяна частина чи то газо-, чи то нафтопроводу датована 1969 роком.
Принцип використання відомий багатьом — у бочку набирається мінеральна вода, під нею розпалюється багаття. В такій ванні «кайфують» відпочиваючі.
Рушаємо далі, у Заріччя. Тут, у рівному полі, поруч з рікою б’ють джерела некласичної на смак, слабо солонуватої води, названої місцевими Кадуб. Власне, назва означає бетонне кільце, яке впорядковувало джерело до 60-х років минулого століття. Згодом приїхали радянські геологи: кільце прибрали, забурлили дві свердловини. Смак кожної води з них відрізняється — різні ступені мінералізації та газованості. Щодо останньої — вона майже як фабрична. Дивуєшся тому, що природа створює справжні автомати газировки.
Зарічани розповідають, що тут планували налагодити цех з розливу води. Та великий вміст соди не дав цим планам реалізуватися: після кількох днів розфасовки пляшки вибухали, не витримуючи внутрішнього тиску. Властивості води взяла на озброєння місцева молодь для власних атракцій: в банку «кадубської води» заливають зверху оцет - створюється штучний гейзер.
Дісталися ми й Оленева, що на Свалявщині. Місцеве джерело досить популярне серед туристів. Являє собою бочку, зариту в землю на глибину одного метра. Вода витікає з отвору, на якому можна помітити сліди іржі. Прийнято вважати, що це автоматично свідчить про наявність у воді заліза. Доктор медичних наук Іван Лемко, котрий знає про мінеральні води майже все, підтверджує це. А от щодо визначення інших хімічних елементів, зазначає, що потрібен лише фаховий аналіз. Хоча, за смаковими якостями можна припустити наявність натрію хлориду. Така вода буде особливої солоності. Присмак мильного розчину може характеризувати наявність гідрокарбонатного йону.
Закарпатцям чудово відомо, що таке «квас», або ж «квасна вода». Тож плосківчани, називаючи зону відпочинку за селом Квасок, напевно керувалися традиційною етимологією. Вода тут сильно газована, смак насичений і глибокий. Неподалік - завод, куди вода подається по трубам.
Хоча в радянські часи джерела були паспортизовані, часто вони сховані від ока туристів. На основі найвідоміших і розвіданих заснували санаторії. Водопрояви, які далеко у лісі, теж відзначені в окремих туристичних маршрутах. Однак про них знають здебільшого місцеві мешканці, або ж краєзнавці. Богданов каже: «Турист – лінивий. Йому потрібен комфорт і «правильний» бювет. Туди, де зарослі і треба довго йти, пішки він не піде». Віддаленість джерела робить його потаємним і містичним. До того ж, наш народ полюбляє складати легенди і переказувати чутки.
Інший краєзнавець, Олександр Коваль, підтверджує «легендарність» мінеральних джерел. Так, поширилася легенда про лікувальну воду у селі Золотарево на Хустщині. Мисливці на полюванні поранили оленя, але спіймати його не могли два дні. Коли ж нарешті вистежили тварину, та лежала у мінеральному джерелі. Але поділити здобич мисливцям не судилося. Олень, побачивши їх, піднявся і втік.
Подібних легенд поширено багато. Разом з Богдановим, ми знайшли сховане у лісі джерело в околицях села Павлово, про яке ходить чудотворна легенда. Тут колись були купелі, в які надходила тепла мінеральна вода. Що з нею сталося - невідомо, але вода нині холодна і ледь тече. За свідченням місцевих селян, сюди на руках приносили хворих людей, які не могли самостійно пересуватися. Після систематичного прийняття ванн, навіть у тяжкохворих людей відбувалися позитивні зрушення, вони починали ходити. Підтверджень цій легенді немає, але те, що тут відбувалися дива, переказують усі павлівчани.
Віра пацієнтів у цілющі властивості речовин суттєво впливає на оздоровчий процес. Медики називають це явище психотерапією. Тому такі легенди, яким кількасот років, цілковито відкидати не варто. В них можна вірити, можна — ні. Однак століття використання мінералки говорять за себе, а хімічний аналіз води зазвичай підтверджує її корисність.
Майже сім століть у медицині
Систематизувати дані про мінеральні води почали у ХХ столітті. Тоді ж почали активніше шукати нові поклади. У 1965 році був відкритий Ужгородський філіал Одеського інституту курортології, який системно вивчав бальнеологічні фактори Закарпаття, вивчав лікувальні властивості мінеральних вод, розробляв методики лікування та медичні показання щодо призначення мінеральних вод з лікувальною і профілактичною метою. Ці розробки стосуються не лише природних вод безпосередньо з джерела, але й розлитих столових і лікувально-столових вод, які за умов якісного промислового розливу зберігають свої властивості.
Та починали дослідники не з «нуля». Перші згадування про мінеральну воду на Закарпатті мають місце в ужгородських хроніках 1436 року. Відтоді збереглися свідчення, що ужгородці споживали воду з джерел в районах Радванки та Боздошського парку, де вони є і понині.
Чималого розвитку використання мінеральної води на курортах набуло в період графа Шенборна. Тоді на Хустщині та Міжгірщині були організовані купелі. У 18 столітті вчені Австро-Угорщини зайнялися вивченням фізико-хімічного складу мінеральних вод Закарпаття, їх лікувальних властивостей та визначенням можливих показань і протипоказань до їх застосування. З того часу накопичувалися численні порівняльні дані, глибше вивчалися води в окремих аспектах. В першу чергу йдеться про мінеральні води Полянського куща.
Найсмачніша у горах
В пошуках цікавих джерел вирушили туди і ми. У Солочині, в самому центрі зони Поляна, є джерело відоме з часів Австро-Угорщини. Назване за прізвищем місцевого єврея – Вовк, - якому урядом було ввірено займатися обліком використання та доставкою цієї мінеральної води у Європу. Там Вовчий квас (до того Панонія) був досить популярний. Його вживали або разом з вином, або просто як столову воду.
Доїхавши до околиць села Драчино, пошкодували, що у нас не позашляховик. Крутими гірськими схилами пройшли майже 2 км. Але подорож була варта зусиль. Більшість з тих, хто коштував цю воду, вважають її найсмачнішою з мінеральних джерел. Дуже популярне джерело. Це підтверджують численні стежки, які тягнуться сюди з усіх боків. Поруч місцеві змайстрували пристрій, який процес розлиття води у пляшки робить швидшим і зручнішим.
За сто метрів від цього джерела — ще одне. В ньому — дуже солена мінеральна вода. Як розповів нам чоловік, який прийшов по неї, — надзвичайно корисна для шлунку.
З точки зору науки
Щоб мінеральна вода була справді корисною, вживати її потрібно лише за порадою лікаря у рекомендованій кількості і за рекомендованим режимом. Всі мінералки поділені на бальнеологічні групи, в залежності від їх катіонно-аніонного та мікроелементного складу. Для кожної з цих груп характерні відповідні біологічні ефекти впливи. Так, наприклад, вуглекислі, гідрокарбонатні води, володіючи буферними властивостями, в першу чергу впливають на стан кислотно-лужної рівноваги організму, маючи в цілому олужнюючий вплив, що необхідно, наприклад, при підвищенні інтенсивності шлункового кислотоутворення.
Сульфатні мінеральні води мають значний вплив на функцію жовчного міхура і печінки. Подібним чином, за своїм переважаючим впливом може бути охарактеризована кожна мінеральна вода.
Для визначення лікувальних властивостей води потрібно знати її хімічний склад. Він визначає, який біологічно активний елемент там присутній, які він викликає реакції організму. Але, як правило, мають значення не лише наявність і концентрація окремих мікроелементів. В лікувальному впливі важливі і співвідношення всіх макро- та мікроелементів, вода впливає всією своєю "сукупною якістю”.
Перед практичним лікувальним або профілактичним застосуванням мінеральної води проводиться так звана клінічна апробація з цілим комплексом медичних досліджень. Для мінеральних вод, як і для всіх природних лікувальних факторів, характерно те, що вони не мають вираженої, специфічної дії. Як правило, вони впливають на рівні м’якого, субмінімального, субпорогового подразника. І лікувальна дія реалізується за рахунок сумації таких впливів протягом тривалого періоду.
При питному лікуванні мінеральні води впливають в першу чергу на органи травлення. При зовнішньому використанні йде вплив на шкіру та певні елементи системи опори і руху. Виділити якийсь орган, на який в принципі не можна вплинути за допомогою мінеральної води, неможливо. Організм — цілісна система, і корегуючи обмінні процеси, здійснюючи детоксикаційний вплив, покращуючи роботу одного його органу, медики враховують ланцюгову реакцію, за рахунок якої можна покращити «працездатність» інших органів.
Дохтор знає…
Аби визначити лікувальні властивості вод, які дегустували, ми взяли проби, попередньо отримавши інструкції вірного відбору та домовившись про проведення аналізів в лабораторії гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції представництва ЗАТ "Укрпрофоздоровниця” в Закарпатській області. Тут вже більше 40 років досліджують мінералку. Разом з Аттілою Манковичем, завідуючим лабораторією, визначаємо всі хімічні елементи (катіони, аніони, мікроелементи), мінералізацію, показники безпеки (нітрити, нітрати, амоній), які впливають на санітарний стан джерела. Найпростіші аналізи робляться за дві хвилини. Інші можуть тривати до двох діб.
Методика класична, записана в ДСТУ. Здивувати новим складом мінералки тут майже неможливо — усі свердловини вже досліджені.
Отже, за результатами аналізів, доктор медичних наук Іван Лемко коментує наступне. Вода з найпопулярнішого драчинського джерела містить залізо, і може поповнити його дефіцит в організмі. Висока концентрація кремнієвої кислоти може виступити як природний детоксикант для корекції обмінних процесів, виведення токсинів.
Мінеральна вода солонішого драчинського джерела може справляти нормалізуючий вплив на підвищену кислотність шлунку, а наявність магнію і кальцію доповнюють її лікувальні властивості. Достатньо висока мінералізація може обмежити вживання для людей з захворюваннями нирок, серцево-судинної системи. Але це у першому приближенні.
Плосківський квас, найближчий закарпатський аналог мінеральної води Боржомі, є прекрасним природним антацидом, може застосовуватися з лікувальною і профілактичною ціллю при кислотозалежних станах та інших захворюваннях органів травлення і нирок. За рахунок наявності природно збалансованого вмісту кальцію, магнію, калію та інших макро- і мікроелементів, має комплексний вплив на різні види обміну речовин при тривалому прийомі води.
Вода з Новоселиці має невисоку мінералізацію і тому є хорошою питною з набором мікроелементів у природному співвідношенні: калій, кальцій, магній. Разом з тим, загальна сумарна кількість солей висока, тому за рахунок ефектів розведення, мінеральну воду можна використовувати для нормалізації обмінних процесів і корекції мінерал-дефіцітних станів.
Воду з Заріччя можна використовувати в комплексному лікуванні більшості захворювань органів травлення, передусім гепатобіліарної системи та верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, а також при порушеннях обміну речовин.
«Чим цінні ці води? Вони всі мають природну вуглекислоту і гідрокарбонати. Це той буферний розчин, який підтримує кислотно-лужну рівновагу і чудово впливає на стани з підвищеною кислотністю шлунку», — резюмує Іван Лемко.
А чопована – краще…
Вода, яка пройшла промислові етапи дещо різниться від джерельної. Фахівці переконані, чим менше антропогенне втручання, тим краще, адже при фабричному розливі відбувається втручання у структуру мінеральної води. Найбільш припустимим є розлив води в тару біля джерела, де до мінімуму скорочені її контакт з повітрям і механічний вплив. Будь-яка мінеральна вода, як і вода взагалі, має певну просторову структуру і орієнтацію. За рахунок цього органічні мікроелементи більш доступні для засвоєння організмом.
Бейло Фекейшазі, директор гідрогеологічної режимно-експлуатаційної станції представництва ЗАТ "Укрпрофоздоровниця” в Закарпатській області стверджує: «Штучно створити щось подібне природі неможливо. Можна взяти різні хімічні елементи, змішати їх, розбавити прісною водою і насити вуглекислим газом — вийде лише жалюгідна пародія. В мінеральних водах елементи розміщуються не лише як в таблиці Менделєєва. Там є такі комплексні сполуки, які в лабораторних умовах отримати неможливо. Тому розбавленням чи іншим втручанням ми змінюємо всі параметри природної мінеральної води. Люди п’ють соду, яка не має жодних лікувальних властивостей. А от природна вода теж містить соду, але вона знаходиться у зовсім інших взаємозв’язках з іншими компонентами хімічного складу, тому має якісно інші біологічні властивості і корисна».
Іван Лемко додає: «Розлита в пляшки вода, яка має високий вміст гідрокарбонатів, до певної міри зберігає всі свої лікувальні властивості, в тому числі антацидний ефект. Але ці ефекти виражені менше, ніж у природної води, і швидко втрачаються після відкриття пляшки. Тому природна більш ефективна і корисна». Крім того, лікар повинен визначити мету призначення мінеральної води, визначити її тип, дозу і режим питного прийому. Адже в разі невірного визначення води та неправильно підібраного співвідношення дози й часу можна отримати і негативний результат.
Звичайно, не у всіх є можливості споживати мінералку безпосередньо з джерел. Та й рідко зустрінеш опис речовин, які є у водах. Однак, лікарям вже давно відомо, де і куди варто їхати, щоб підлікувати себе водичкою. А тим, у кого зі здоров’ям все гаразд, ніщо не перешкоджає вирушити у гори у пошуках нового, можливо, найулюбленішого квасу.
Довідка «Неділі»
Мінеральна вода — підземні (іноді поверхневі) води з підвищеним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями, що справляють цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність (мінералізацію, загальну кількість розчинених у воді солей). Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями.
Довідка «Неділі»
В Україні зосереджено понад 70% європейських запасів мінеральних вод. Тільки на Закарпатті понад 400 різних за хімічним складом, температурою та лікувальними властивостями мінеральних вод.
Олександр КОРОБКО, спеціально для газети «НЕДІЛЯ», фото Олександра БОГДАНОВА
|
