Як відомо, у лютому 2009 року в Ужгороді було скоєно убивство приватного підприємця Грузіна, котре викликало чималий резонанс у краї. Зважаючи на тяжкий злочин керівництво ГУМВС взяло його розкриття на особистий контроль. У ході розстеження цього тяжкого злочину та пошуку вбивць працівники карного рошуку встановили, що підприємець, котрий загинув, свого часу був причетний і до незаконних врізок у нафтопровід, звідки "смоктав" паливо.
Отож оперативники проводили пошукові заходи і в цьому напрямку, не виключаючи, що може "засвітитися" злочинець. Під час проведення оперативно-пошукових заходів працівники карного розшуку отримали інформацію про те, що колишні працівники фірми потерпілого вирішили "працювати" на цьому поприщі самостійно. Намагаючись не потрапляти у поле зору міліції зловмисники використали стару врізку, котра була ретельно замаскована.
Знайшовши місце викачки пального, зухвальці стали орендувати господарські приміщення в одному з приватних підприємств, де крадене паливо закачували через шланги в велику пластмасову ємність. Щоправда, розжитися на цьому бізнесменам не вдалося, оскільки їм завадили працівники міліції. Відбувся лише перший відбір солярки і ця точка була накрита. Відчувши, що запахло смаленим, горе-комерсанти кинулися в біги, покинувши й 4 тисячі літрів краденого пального.
Але й це ще виявилося не все. Буквально наступного дня до правоохоронців надійшла оперативна інформація про те, що в с. Ратівці на Ужгородщині неподалік ферми в полі було виявлено ще дві незаконні врізки. З обох місць вилучено 30-метрові шланги високого тиску. Не розкриваючи таємниць пошукової кухні зазначу, що й у цьому випадку особи "смоктальників" також встановили оперативники. – Частину підозрюваних щодо крадіжки з продуктопроводу міліція вже затримала.
Решта поки що знаходиться в бігах. – коментує начальник ГУМВС в Закарпатській області генерал-майор міліції Павло Кононенко. – Наразі працівники карного розшуку встановлюють місце знаходження організатора. Викрадене паливо повернуте. За цими фактами порушено кримінальну справу.
Іван ЛАДЖУН
|