|
Пригода, що трапилася 20 квітня цього року у райцентрі Воловець Закарпатської області, викликала чималий резонанс у районі. У вихідний день місцевий житель Михайло з дружиною та друзями у місцевому кафе "Едем" святкував день народження своєї дитини. З ним за столиком сиділи приятелі Олег та Руслан. До слова, останній--працівник міліції. Близько 17-ої в кафе завітав інший відвідувач--Михайло Бурак (прізвища усіх дійових осіб історії змінено), котрий вже був напідпитку. Побачивши свого тезку, молодик нахмурився.
Між чоловіками склалися неприязні стосунки. Тому Бурак, підійшовши до столика відпочиваючих, вирішив нагадати Михайлові старі образи. Аби уникнути конфлікту, той попросив Бурака залишити їх у спокої. Затаївши образу, молодик покинув бар, але не облишив наміру влаштувати «розборки» зі своїм опонентом. Тож зателефонував приятелю Івану Сазанському і запропонував йому приїхати до кафе. Той зібрав групу з кількох осіб, які на мікроавтобусі "Мерседес", прихопивши з собою бити, невдовзі прибули до призначеного місця. Михайло з Іваном зайшли в кафе, а інші спільники залишилися чекати в автомобілі. Коли відпочиваючі вийшли на вулицю, войовничо налаштовані «месники» підійшли до них, виголосивши певні претензії та супроводжуючи їх нецензурною лайкою. Бурак зчинив сварку, а коли забракло словесних аргументів, вирішив пустити у хід кулаки.
Намагаючись захиститися від нападника, Михайло відштовхнув його, ще більше розлютивши. До сутички приєднався й Іван. Далі з мікроавтобуса повискакувала з битами "група підтримки”. Зрозуміло, що за товариша заступилися Олег та Руслан. Один з «бураківського угруповання» двічі вдарив битою по голові Руслана, а потім взявся за іншого чоловіка, котрий тут знаходився. Не менше розперезався й Іван: крім людей, він заходився трощити ще й скло на вхідних дверях... Хто знає, чи не завершилося б це побоїще трагічно, якби один із зловмисників, котрий намагався вдарити битою свого супротивника, не промахнувся і з усієї сили вдарив ... Бурака, "відключивши" його.
Після цього приятелі потягнули Михайла попід руки до авто і зникли з місця пригоди. Пізніше лікарі діагностували у Руслана (котрий, до речі, потерпів чи не найбільше) тілесні ушкодження середньої тяжкості: відкриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку 2-го ступеня, закритий перелом лівої кисті тощо. Звісно, про цей факт стало відомо працівникам міліції, котрі затримали зухвальців. Суд спочатку дав санкцію на арешт, тим паче, що Іван Сазанський, даючи показання, свою вину частково визнав.
Та згодом Феміда чомусь відпустила підозрюваних на волю. Михайло Бурак свою вину не визнав, навіть більше -- з чиєїсь, мабуть, підказки цей молодик став стверджувати, буцімто це він потерпів від п’яної компанії. Очевидно, й досі не второпав: битою його "відключили" свої ж приятелі... Після завершення слідства справу передали в суд. Здавалося б, правосуддя повинне було встановити вину зухвальців і визначити покарання. Відповідна стаття Кримінального кодексу України передбачає за такі дії ув'язнення на строк від трьох до семи років.
А якщо взяти до уваги те, що Михайло вже свого часу побував на лаві підсудних, а Іван за скоєння розбою кілька років сьорбав тюремну юшку, то стає зрозумілим -- у криміналі ці люди невипадкові. Однак замість того, аби розібратися по суті справи і винести справедливий та законний вирок, правосуддя демонструє незрозумілу поблажливість. Не взявши до уваги навіть те, що Сазанський частково визнав свою вину. Словом, служитель Феміди виправдовує обох зловмисників і... відпускає їх із судової зали.
До слова, дружина одного з підсудних працює... Де б ви думали - у цьому ж таки районному суді. Певно, ця обставина зіграла у справі не останню роль. Зрештою, залишимо з’ясувати це компетентним органам. Тим часом потерпілі оскаржили це рішення в Апеляційному суді Закарпатської області. Подальший судовий розгляд цієї справи правоохоронці взяли на свій контроль.
|
