|
На світлині – шість курсантів-берегівчан із кількох вищих навчальних закладів системи МВС України, які нині стажуються у райвідділі внутрішніх справ. Зазнімкований із практикантами міліцейський полковник Ладислав Бобич ось уже третій рік поспіль керує берегівськими правохооронцями. Він залюбки погодився стати поруч із майбутніми працівниками органів внутрішніх справ, а напередодні мав розмову з кожним, хто прийшов на державну практику.
Цікавився хлопцями, хто й звідки, довідувався, у яких підрозділах будуть проходити стажування, підказував, як побільше користі взяти від літнього практикування. А ще наголошував, що й сам таким колись був, і добре пам’ятає, як лейтенантську форму вперше одягнув. Мати, ужгородка, раділа та сяяла від щастя, що син, наперекір усім обставинам, здобув омріяний фах і став у стрій правоохоронців. На жаль, батько не побачив сина у міліцейському мундирі – його не стало, коли Ладіславу було вісімнадцять років.
Це якраз той вік, коли наївна юність передає естафету ранній дорослості, коли запам”ятовується кожне мовлене батьком чи материне слово, коли формується духовний світ молодої людини, коли вона гартується морально й фізично. Можливо, що ці штрихи з своєї біографії очільник берегівської міліції й не розповідав би, але вирішив наголосити: всі бар”єри, висоти „брав” сам, без сторонньої допомоги торував кар”єру в житті. Тож нерідко кепкує та глузує з тих, хто з приводу чи без підстав „атакує” і просить сприяння за рідних чад, у вирішенні тих чи інших справ тощо.
А ще каже: „Якщо людина поставила перед собою ціль, вона неодмінно зійде до омріяного чолопка... Але для цього потрібні настирливість, завзяття, наснага, бажання, рішучість, твердість характеру, без чого, зрозуміло, не здобути ані посади, ані зірочок (і великих зірок) на погонах, ані слави та авторитету серед колег, у суспільстві...”
Слід сподіватися, що цих істин таки вчать у вузах, звідки прибули курсанти (а освіту вони здобувають у Львівському державному, Київському та Харківському національних університетах внутрішніх справ), однак не зайвим було почути їх із вуст живого полковника, який керував ледь не половиною міськрайвідділів закарпатської міліції – працював у обласному управлінні, до того ж на посадах, про існування яких пересічний громадянин і не здогадується, чотири з половиною роки був заступником начальника в Ужгородському райвідділі, шліфував свою майстерність у міліції обласного центру, відтак його скерували у місто над Латорицею (а Мукачево, як відомо, це особливий населений пункт, та ще й зі своїми порядками, статусом, віп-персонами тощо).
А далі була Тячівщина – найбільший сільський район у всій нашій державі (тут у райвідділі внутрішніх справ службу з охорони громадського порядку несуть майже 200 "штиків”). Словом, за двадцять літ міліцейської служби довелося працювати з людьми різних характерів, вчити підлеглих і вчитися разом із ними, що в підсумку давало тільки життєві плюси. А найголовніше те, що всі підрозділи, куди скеровували Л. Бобича, він виводив у кращі, тобто його „керівна” рука відчувалася повсякчас.
Нещодавно у Берегово на чолі великої групи перевіряючих приїжджав начальник ГУ МВС в Закарпатській області Віктор Русин. Спілкуючись із місцевими журналістами, пан полковник із Ужгорода недвозначно наголосив: райвідділ на чолі з Л. Бобичем є одним із найліпших у всім краї й кадрових змін не передбачено.
Хто ж вони, майбутні захисники народного добра та правопорядку на Берегівщині? Справа наліво – Юрій Папіш, другокурсник факультету боротьби з економічними злочинами (ВБЕЗ) Львівського університету внутрішніх справ. Практику наразі проходить у секторі дільничних інспекторів (нач. Іван Фединишинець). Ним опікуються одні з кращих дільничних РВВС – майор Ярослав Катран і старші лейтенанти Василь Мисько, Олександр Назаров, які обслуговують відповідно Дідово, Яноші та Балажер.
Перейняти від них досвід, попрацювати разом із цими офіцерами – не тільки відповідально, але й почесно. Поруч стоїть Валерій Безрученко – третьокурсник цього ж факультету й вишу у місті Лева. Стажується й досвід перебирає від начальника сектору з боротьби з економічними злочинами Івана Бедринця. Здається, шо останній і сам іще зовсім недавно був курсантом й стажером, а нині вже ходить у званні капітана й займає вельми відповідальну посаду в місцевій міліції, сформував колектив професіоналів-однодумців, які залюбки діляться досвідом із практикантом.
Арнольд Гей – родом із Гаті, міліцейський фах здобуває у Київському національному університеті внутрішніх справ, облюбував карний розшук. Ще з дитинства мріяв ловити злочинців і класти на лопатки „жуликів”, тих, хто чесним людям не дає спокійно жити. Перед тим, як стажуватися у блоці кримінальної міліції, має попрактикуватися у громадському блоці (ДІМ). Його наставниками стали майор Руслан Попович і старший лейтенант Володимир Тереля. У цьому ж виші на слідчого вчиться також Едуард Лемак, який стажується в старшого слідчого Василя Боднара. Слідство – сфера своєрідна, тут цікаво працювати, але щоби стати професіоналом, слід старанно вчитися.
На цьому наголошує майор Володимир Сакалош, який на цілий липень „узяв” під опіку ще одного практиканта з Харкова – третьокурсника слідчого факультету університету ВС Івана Шимека. Не виключено, що по завершенні вузівського навчання працюватимуть разом, тож передати досвід і знання майбутньому колезі – аж ніяк не гріх, а навпаки – почесно! Крайній зліва – Сергій Киселюк, другокурсник КНУВС, який, перш ніж опановувати ази кримінального розшуку, цьогоріч практикується у секторі дільничних інспекторів. Знати роботу шерифів – не зайве, особливо тоді, коли готуєшся до роботи в кримінальному блоці.
– Ось такі вони, наші цьогорічні стажери, гарні, вмілі, ввічливі та стрункі, форма хлопцям до лиця, віриться, що вже ближчими роками у правоохоронні органи прийдуть достойні офіцери, – ділиться своїми думками заступник начальника РВВС, підполковник міліції Ольга Зейкан. – Багатьох знаю ще з шкільної парти, адже бувала у навчальних закладах, спілкувалася з директорами, класними керівниками, контактувала з батьками, допомагала формувати особові справи, наставляла під час проходження медичної комісії, давала роз”яснення й рекомендації, які виникали під час вступу до вишів. Зрештою, зараз також спілкуюся з кожним стажером, спрямовую їх у потрібне русло, бо знаю, що порада старшого важить багато. Їм, цим молодим курсантам, належить внести живильний струмінь у роботу тих підрозділів, в яких вони працюватимуть, продовжити традиції своїх попередників, іти в народ і формувати позитивний імідж української міліції.
До речі, рік на рік не схожий. Буває, що бажаючих навчатися у міліцейських вузах сила-силенна, а є такі роки, коли бажання бути правоохоронцем виявляють одиниці. Це значить, що послаблена агітаційна та профорієнтаційна робота серед старшокласників, яких треба краще знайомити з специфікою міліцейської роботи, розказувати їм не тільки про привабливі сторони служби в ОВС, але й про те, що служити у правоохоронній системі – це щоденний труд, це готовність до самопожертви, це потреба завжди стояти на передньому фланзі тощо. Не секрет, що для багатьох це звучить як відкриття, нерідко юнаки та дівчата не знають-не відають, що таке міліцейські будні, про роботу правоохоронців чули з вуст знайомих чи родичів, читали книги або ж дивилися у кіно.
За словами Ладіслава Бобича, під час співбесіди з кандидатами на навчання у міліцейських вузах ефективно спрацьовують експрес-тести, психолочні вправи-моделі, які започаткував іще давньогрецький учений Піфагор. Щоправда, тоді вони називалися теоремами, які визначали людські характери. Головне, аби розібратися, які мотиви керують молодими людьми, що намірені своє свідоме життя присвятити службі в міліції. Бажання батьків мати в сім”ї курсанта у елегантній і красивій формі – це ще не вершина їх мрії.
Бо одна справа – вивчитися на правоохоронця, а зовсім інша – це бути ним: щоденно ходити у формі, дбати про авторитет професії, доладно виконувати завдання й жити, як мовиться, за рядками міліцейського Статуту. Ця теза, зрештою, є ключовою у роботі з шкільною молоддю, як і те, що кожен, хто мріє про службу в ОВС, має внутрішньо бути готовим захищати громадян, устрій, народне добро, усвідомлювати, що сила духу, відвага, мужність не купуються, вони куються у щоденній роботі.
На минулому тижні в ГУМВС відбулася зустріч керівництва закарпатської міліції з цьогорічними випускниками міліцейських вишів: вже цими днями на охорону громадського порядку та законності в нашому краї заступають 64 вчорашні вихованці вишів. Начальник обласної міліції Віктор Русин запросив на зустріч і 91 курсанта, який проходить практику в міськрайвідділах. ВІн наголосив: у вишах обов”язково треба засвоювати теоретичні знання, аби на практиці стати висококласним спеціалістом, знавчем юридичної справи, істинним правоохоронцем, бути гідним офіцерського звання.
МИХАЙЛО ПАПІШ, спеціально для газети "НЕДІЛЯ", на фото: начальник Берегівського РВВС Л. Бобич (у центрі) з курсантами
|
