|
Скандал навколо всесвітньовідомого табору «Артек» виявив одну надзвичайно неприємну обставину. Виявляється, зґвалтовано неймовірну кількість найрізноманітнішого люду.
Насамперед, аби не виникло жодних запитань, автор цих рядків не захищає педофілів. У мене є син, купа племінників, хрещеників або просто дітей друзів. Я прекрасно розумію, що може пережити людина, дитина якої могла б бути об’єктом такого роду посягань. Педофіл має бути покараним. Найпростіше – посадженим до в’язниці (звідти такого роду люди живими просто не виходять).
Але наразі питання дещо в іншому. Біда у тому, що зґвалтовані насправді є. Насамперед це система судочинства України. Ну, не доведено поки що провину згаданих у справі. Зате дуже багато найрізноманітніших людей виявились причетними до надзвичайно брудних вчинків. Причому не просто так собі виявилися: міністр внутрішніх справ Юрій Луценко привселюдно озвучує прізвища.
А далі просто – Луценко сказав, ЗМІ підхопили. Що там було про каніса і вітер? Тепер дітей на Чорноморському узбережжі ґвалтували всі – від простого обивателя до ченця і нардепа. Зґвалтована судова система заодно з Конституцією Україні чомусь мовчить. Ну, звинуватили, ну то й нехай. Луценко підтвердив, що міліція розслідує цю справу… Хай Бог милує: а що мала б робити міліція? Випити за здоров’я українських дітей?!
Імена всіх «причетних до розбещення малолітніх» можна знайти у ЗМІ, ми ж принципово імен «причетних у розбещенні» не називатимемо, для нас вони поки що абсолютно невинні. Зате називатимемо імена людей, які так чи так беруть участь у розплутуванні справи.
Так от, із судовою системою насильники впоралися, а далі куди сумніше. Як би там не виглядала ця справа, які б не було виявлено обставини, але абсолютно відповідально можу стверджувати: тепер діти справді зґвалтовані. Поясню. Відомо, що доросла жінка, що перетерпіла насильницькі сексуальні дії, не завжди звертається до правоохоронців. Жінка не хоче бруду, пов’язаного з укладанням протоколу, висуненням звинувачень; не хоче принизливої процедури медичної експертизи.
Замішаних у справі дітей якраз ніхто не питав. Їх згребли в оберемок і… Звичайне, на перший погляд, повідомлення: «Григорій Омельченко, народний депутат України заявляє, буцімто «Як колишній слідчий в результаті зібраних доказів переконався, що злочин проти дітей вчинявся і це доказано об’єктивно 5-ма експертизами, 2-ма судово-медичними експертизами, які було проведені у липні цього року, і 3-ма експертизами психологів на детекторі брехні, які було проведені у травні».
Безліч експертиз. І всі на одну й ту саму тему. Що мають відчувати діти? Що тепер робиться з їхньою психікою? А головне: чи проводилася експертиза жінки (колишньої дружини обвинувачуваного), яка, власне, й затіяла усю цю вакханалію?
Є прямі свідчення того, що у головного звинуваченого був майновий конфлікт з дружиною. Та хотіла забрати квартиру, аби вселитися туди з новим чоловіком. І пригрозила: мовляв, не відступиш квартиру, напишемо заяву, що ти розбещував дітей.
Міністр Луценко повідомив, що міліція двічі відмовляла дружині арештованого у порушенні кримінальної справи, а експертизи доводили незайманість дітей. Однак на вимогу прокуратури провели ще одну експертизу, яка показала порушення в організмі дітей, які могли бути спричиненими статевим контактом.
Повторюю: я не захищаю педофілів. Але методи надзвичайно знайомі. Якщо пан Омельченко з якогось дива забув про методи радянських спецслужб, ми дозволимо собі про ці методи нагадати. Коли КДБ шив комусь із незадоволених антидержавну справу, час од часу виникали труднощі. От що робити, коли справа розвалюється, а випускати звинувачуваного категорично не можна? Дуже просто. Слідчий ляскав себе по лобі і казав: «Я зрозумів, ти не злочинець – ти просто псих». І всупереч абсолютно всім процесуальним нормам відправляв бідаку на психіатричну експертизу.
Іноді ставалося диво, експерти заявляли про нормальність заарештованого. Тоді його відправляли на повторну експертизу. А якщо абсолютно неймовірним чином арештанта визнавали знову нормальним, його слали не до місцевих психіатрів, а прямо до Москви, у інститут ім. Сербського. Звідти ніхто здоровим не повертався.
Схоже на те, що експертизи проводили доти, доки не познаходили «порушення в організмі дітей».
На жаль, є ще один зґвалтований. Це Міжнародний дитячий центр «Артек». Бо тепер усі знають про нього бозна-що. Співробітник «Артека» Олександр Губенко вголос заявляє, що «чутки про педофілію в таборі не вщухали ніколи». Одне з двох: або «Артек» створено спеціально для найбрудніших оргій, або психолог табору Губенко щось прибріхує. Або приховує. Або робить (з чиєїсь подачі) дуже далекоглядну заяву.
Далекоглядну, бо є привід зґвалтувати українські вибори. Уявляєте, яка краса? Багато років у таборі розбещують або й ґвалтують дітей, півроку розбираються з окремим випадком (нарешті упіймали хижого артеківського педофіла!) але тільки напередодні виборів раптом виявилося, що купа народних обранців тільки те й робила, що мордувала дітей на березі Чорного моря! Прекрасний хід. І підтвердження правильності – у прямому твердженні деяких ЗМІ, мовляв, «диму без вогню не буває».
Якщо перефразувати, вийде так: їх визнають непричетними, але осадок залишиться. Завжди можна буде вставити в газетну статтю фразу на кшталт «той самий народний обранець/міністр/підприємець, якого звинувачували в педофілії».
Наводити аргументи на захист обвинувачуваних ми не будемо. Сподіваємося, слідчі у цій гучній справі набагато більш досвідчені, ніж автор цих рядків. Зате щиро хочемо підтримати співробітників МДЦ «Артек», які звернулися до президента, прем’єр-міністра, прокуратури на МВС з вимогою притягнути до відповідальності усіх, хто розповсюджує жахливі чутки про «Артек». Нагадаємо, найактивнішими у цій справі є депутати Григорій Омельченко і Вадим Колісниченко.
Так от. Геть невинних у цій справі немає зовсім. Хтось із медиків-експертів таки збрехав. Брехуни мають сидіти у в’язниці, бо від їхнього висновку залежать долі багатьох людей. Якщо просто «помилилися», нехай зжеруть диплом і ідуть у двірники.
Якщо звинувачуваний справді винен, рубайте його на шмаття, Або просто запроторте до тюрми там його благополучно, прости Господи, придушать. А якщо не винен, то притягніть до відповідальності обвинувачення. Нехай, зрештою, теж посидять за ґратами – разом із своїми надміру грамотними експертами.
Богдан Радченко
|
