|
Кілька заміток з презентації третього випуску спецпроекту газети «НЕДІЛЯ. ТОП-50. Найвпливовіші люди Закарпаття»
Традиційної синьої доріжки цього року не було. Дощ вніс у правила свої корективи. А ось троянди для жінок і яблука для чоловіків не відмінив ніхто. Квіти питань ніяких не викликали, а ось яблука змушували замислюватися: хтось із чоловіків за секунду видавав «на-гора» якийсь жарт, хтось – дотепне запитання, хтось – філософське спостереження. Були навіть такі, хто категорично відмовлявся брати його до рук. А чому – не пояснювали, розгублено махали руками і заперечували головою, наче їм пропонували не яблука, а щонайменше американського таргана. Одне втішає, що яблука розбрату того вечора ніхто нікому не вручав.
Питання - хто із номінантів рейтингу «НЕДІЛЯ. ТОП-50. Найвпливовіші люди Закарпаття» прийде на презентацію? - не давало спокою, особливо представникам засобів масової інформації. Ще б пак! Якою буде реакція на третій вихід спецвипуску, передбачити було важко. Прийдуть не прийдуть, мало – багато, САМІ чи їх представники? Прийшли. Багато. Самі.
З першої п’ятірки, правда, особисто не з’явився ніхто: ні Віктор Балога (ну, звісно), ні Олег Гаваші (очевидно, справи), ні Сергій Ратушняк (третє місце – не перше, для чого йти?), ні Іван Балога (???), ні Олег Боярин (робота – перш за все). Втім, їхня відсутність ніяк не вплинула на хід вечора. Прийшло чимало інших номінантів – і у генеральських погонах, і в ризах, і в дорогих костюмах, і з діамантами у вухах. Майже всі – на вишуканих авто. Організатори дійства, яке традиційно відбулося у кафе-галереї «Карпат Арт», переконували, що не гналися за глянцем. Та чомусь здалося, що цього року саме глянцю було більше, аніж минулих разів. Можливо, просто на всіх відбивався глянець самого журналу – цьогоріч його поліграфічна якість приємно всіх здивувала. А ще, як здалося, зараз було більше щирості та відкритості у спілкуванні. До ідеалу ще далеко, але що таке «ідеал» у спілкуванні людей, котрі так чи інакше, вголос чи подумки, оцінюють «своє» місце в рейтингу та катують себе питанням «а чому він вище?».
Зовнішньо всі номінанти були спокійними і задоволеними. І це не могло не втішати. Що ж творилося в душі кожного – сказати важко. Про журнал говорили або добре, або ніяк. Жарти, що лунали з приводу «власного» місця в рейтингу, були – ні, не злими – гострими. Правда, репліку одного з номінантів я так і не зрозуміла – чи то жарт, чи то крик душі. Прочитавши «про себе», він в якомусь незрозумілому розпачі вигукнув: «Тупий, який тупий текст. Хто це писав?» Правда, озирнувшись навколо, він мило посміхнувся – свідками його реакції було двоє-троє журналістів. А ось що подумали вони – знають тільки вони. Як відверто зізналося кілька номінантів, вони очікували для себе місце вище того, що отримали, однак зла на авторів не тримають. Та й як тримати, якщо цей рейтинг не останній… Може, наступного року більше поталанить? А загалом того вечора номінанти багато жартували, говорили чимало теплих слів на адресу авторів рейтингу, дарували подарунки, висловлювали сподівання на тісну подальшу співпрацю, пропонували свою допомогу і підтримку. А рівень щирості і відкритості цих висловлювань, погодьтеся, кожен оцінює за власною шкалою.
Не може не втішати, що цього року в рейтингу помітно побільшало жіночих облич. Чоловіки іронічно посміхалися з цього приводу, мовляв, розуміємо, що гендерна рівність, але розумієте і ви, хто насправді «робить погоду» в Закарпатті. Роблять її, без сумніву, чоловіки. І політика у нас чоловіча, і бізнес – чоловічого роду. Але применшувати роль жінок було б у наш час щонайменше – нерозумно. Погодьтеся. Жінок краще не дратувати, тим більше тих, хто має вже в своїй біографії визначення «одна з найвпливовіших». До речі, цьогоріч жінки, котрим, скажімо, за 30…, на презентації були дуже вишуканими – всі, без винятку. Вони навіть не могли конкурувати з молодшими за себе, бо в усьому були кращими, в усьому були на три голови вище. В одязі, в аксесуарах, в манері спілкуватися, в поведінці, навіть у вмінні тримати бокал з вином. Є чому повчитися!
Цікаво, що рейтинг «обростає» вже власними легендами та байками. На третій презентації їх радо розповідали самі учасники рейтингу – особливо ж ті, кого або не було в минулих, або ж у порівнянні з минулими піднялися вище. Ну-у, до прикладу, така історія. Зібралися після виходу другого випуску троє поважних владних мужів – кожен мав своє, поважне, місце в рейтингу. Та говорили вони про четвертого – не менш поважного, але котрий у рейтингу стояв вище одного з трійці. Останній, хоч і розгнівано, але тільки заочно, пригрозив: «Ось приїде до Закарпаття, я покажу йому, хто тут впливовіший. У Києві буде впливати…» Цікаво, якою буде реакція цього невдоволеного чоловіка зараз? Розрив між ним і отим четвертим - київським - у рейтингу збільшився… Хоча, ця історія може бути тільки доброю байкою. Чи не так?
Ще одне спостереження. Номінантам подобається скаржитися на те, що, мовляв, дуже важко бути публічним, мовляв, їхнє життя як на долоні, мовляв, їм нікуди і заховатися від прискіпливих журналістів, мовляв, мріють про хатинку у забутому всіма селі, щоб нікого і нічого, і так далі (звучало таке і на презентації). Чесно кажучи, віриться у це мало. Перекреслити багаторічні власні труди і покинути елітну вершину? На таке наважиться далеко не кожен… Та, мабуть, ніхто. Так, публічність передбачає те, що в якусь мить людина перестає належати тільки собі, але публічність – це і повітря, без якого такі люди не можуть спокійно дихати. Як щиро порадив мені один із номінантів: «Не слухай того, хто каже, що йому ці рейтинги не треба. Повір, кожен чекає побачити себе, і кожен сподівається потрапити до десятки, і кожен буде вихвалятися, якщо обжене своїх чи то заядлих конкурентів, чи то відвертих ворогів».
Що ж, є привід сподіватися, що щире бажання потрапити до наступного рейтингу, та ще й на пристойні місця, спонукатиме наших героїв до більш активної діяльності. Еліта ж бо – це люди, інтелект яких повинен керувати нашим краєм. Точніше, навіть не краєм, а суспільними процесами, до того ж, тільки позитивними і, звісно, тільки на благо закарпатців.
Анастасія КОН,
Фото Павла Білецького дивіться у фотоальбомі
|
