Це просто лозунг фестивалю
на Уклині або істина?
Щоб не лити зайву воду, короткий епіграф:
«Имидж – ничто, жажда – все», – подумал братец Иванушка и цокнул копытцем.
Три рази хлюпнути мертвою водою, потім живою – і царевичі оживають, а братик Іванко з козеня знову перетворюється на хлопчика... Хотілося б вдарити кулаком у груди та з почуттям патріотизму в очах запевнити, що чимала кількість казкових богатирів з відрубаними головами ожили завдяки закарпатським цілющим водам. Бо куди не ступиш – всюди на Срібній Землі чудові джерела та санаторії, де повертаються до життя не фольклорні герої, а реальні люди. І якщо автори відомої дитячої пісеньки не образяться, дозвольте перефразувати ідею: «Пийте, люди, нашу воду, будьте здоровенькі!» А ще хлюпайтеся на здоров’я хоч по самий чуб!
Мешканці карпатських сіл помітили, що корова, яка йде з випасу, серед двох джерел, звичайного та мінерального, обирає друге. Також люди сьогодні з недовірою сприймають водогінну воду і згодні чимало платити за здоровий спосіб життя.
Останнім часом на ринку збуту пропонують широкий асортимент наших мінеральних вод, а сучасні мас-медіа з легкістю розповсюджують інформацію про місцеві курорти.
І все ж таки постає питання: чи потребують закарпатські мінеральні води популяризації та підтримки, яку за останні два роки вони знайшли у організаторів фестивалю на Уклині «Сила життя у джерелах Карпат»? Адже мало хто не знає властивостей води з наших гірських джерел.
Колись лише вельможі Австрійської імперії приїжджали сюди лікуватися, а тепер до «живої» води мають доступ всі. За словами головного лікаря санаторію «Сонячне Закарпаття» Івана Немеша подібний захід з легкістю може стати державним святом – у санаторіях Закарпаття лікується велика кількість українців, а також гості з Росії, Білорусі та Ізраїлю. Широкою є географія постачання закарпатських мінеральних вод для їх розповсюдження по мережі аптек та магазинів, хоча на ринок збуту потрапити не так просто, адже розкручені українські бренди помітно тиснуть на закарпатські.
Сьогодні споживачі віддають перевагу сильногазованій воді у скляних пляшках. Ноу-хау у вигляді поліетиленової тари змушує почухати потилицю – наскільки воно відповідає екологічним нормативам? Готова пластикова тара промивається очищеною за допомогою фільтрів та бактерицидних ламп прісною водою, але страшно усвідомити, що самостійно вона не розщеплюється, і єдиним засобом її знищення є переробка в інші пластмасові вироби. Технологи твердять, що чутки про небезпеку використання ПЕТФ-тари не мають під собою жодних підстав, але всі в один голос визнають перевагу скляного посуду, який, на відміну від пластику, не провокує швидке зростання бактерій (натуральна мінеральна вода ніколи не буває стерильною). В часи графа Шенборна цілюща рідина вивозилася у бочках, які виготовлялись із спеціальної деревини, де вода не втрачала своїх основних властивостей. На сьогодні найзручнішою для транспортування залишається поліетиленова пляшка. За кордоном перейшли на полегшене скло, що не йде як оборотна тара.
Закарпатські заводи, які мають власні свердловини, пропонують воду з перших рук. За вимогою світових стандартів виробник повинен зазначити номер свердловини, з якої видобув воду. Розлив ведеться за технологією, яка дозволяє зберегти повний спектр природних біологічно активних речовин. У розлитій мінеральній воді є важливими два фактори, що впливають на зростання бактерій: під час розливу вода збагачується киснем, і температура води в період зберігання у пляшці вище, ніж у джерелі. Тому для забезпечення споживачів якісною продукцією на підприємствах запроваджено тотальну систему контролю, яка охоплює всі ланки – від джерела до споживача.
Такий підхід до справи дає певні результати, отже на міжнародних спеціалізованих виставках саме закарпатські компанії здобувають найвищі нагороди.
Світ не дарма зацікавився долею природних ресурсів. Вчені вважають, що в цьому столітті на нас чекають битви за воду, яка в Японії, наприклад, останнім часом своєю вартістю наближується до нафти. Чимало людей, які бажають пити здорову чисту воду, згодні добре за це платити. Вже і на Свалявщині впроваджено виробництво столової питної води. Сергій Разметаєв, директор Українського державного наукового інституту «УкрВОДГЕО», вважає проблему питної води одною з важливіших екологічних проблем в Україні. Він називає такі цифри: в країні існує 290 джерел забруднення підземних вод. 1200 населених пунктів не можуть використовувати місцеві води. Директор інституту хімії води Владислав Гончарук стверджує, що більша частина води у пляшках не придатна для вживання – у пляшці відсутній рух води, а додаткове очищення ще більш забруднює воду. І тут зовсім сумне попередження з боку директора Академії медичних наук України Юрія Кундієва: помітка на пляшці з водою «рекомендована Академією медичних наук України» не відповідає дійсності, адже Академія не дає ніяких рекомендацій, лише робить гігієнічні висновки. На радість закарпатцям учені мужі підтверджують справедливість лозунгу Уклинського фестивалю: найчистіша вода у західних регіонах України.
У Карпатах ще є кришталеві резерви. Тільки у селі Плоске розташовано 53 свердловини, з яких використовується поки що три. Таку кількість джерел питної та лікувальної води можна вважати дарунком долі.
Науковці всього світу допитливо вивчають «водну кризу» і роблять висновки, що мінеральна вода вже забруднена людиною. У майбутньому чимало світових компаній, які будують свій бізнес на торгівлі мінеральною водою, можуть потрапити у складне становище – на Заході вже почали стримуватися від придбання їх продукції. В такій політиці вже визначилися два лідери – Лондон та Сан-Франциско, де люди зрозуміли, що насамперед вони оплачують витрати виробників на рекламу, в той час як сама по собі вода майже нічого не коштує.
У минулому столітті людство пережило багато війн у борьбі «за вогонь», тобто нафту. Шалений розвиток промисловості створює загрозу якості повітря. І при збереженні існуючих тенденцій цілком ймовірно, що через півстоліття у нас не буде іншого вибору, як пити забруднену воду. Ось чому інтерес сучасного покоління до здорової води зростає. Бо не дай Боже переведуться на землі царевичі та прості Іванушки...
Мінеральну воду пила
Тетяна СУХОВІРСЬКА
Довідка «НЕДІЛІ»
На території України відомо близько 500 джерел різних мінеральних вод. Води Закарпаття, що придатні до використання з лікувальною метою, представлені 62 основними родовищами, які були визначені на основі розвідувальних робіт. Вивчення фізико-хімічного складу рідини виявило, що унікальних вод не існує. Усі можуть бути розділені на певні класи та групи. По Україні переважають сульфатні, за ними хлоридні натрієві води. В Закарпатті розташовані основні запаси вуглекислих джерел – у Сваляві, селах Неліпино, Солочині, Поляні, Плоскому, Лугах. Води цих джерел є аналогами відомих вод боржомського типу, але містять у два рази більше розчинених мінералів, в півтора рази більше вуглекислоти, в біологічно активних кількостях наявні бор і фтор.Серед мінеральних вод краю – 11 міжнародних типів та 4 типи вод закарпатського походження – Поляно-Квасівський, Сойминський, Келечинський, Ужгородський. У верхів’ях Ужа та у селі Усть-Чорна переважають солоні джерела, сірководневі – на Тячівщині, метанові – в селі Розтоці (Воловецький район). В останні роки виявлені великі запаси термальних вод у селах Розівка, Гараздівка, Іванівка, Пасіка і Шаяни.
|
