|
Гравій і пісок на Закарпатті крали і в радянські часи. Але таких масштабів розкрадання головних природних ресурсів, як зараз, в області ще не було. Бум крадіжок припав на активізацію індивідуального житлового будівництва. У розпал сезону будівельних робіт сотні вантажівок з піском та гравієм щодня курсують дорогами Закарпатської області, часто без жодних документів про походження та призначення вантажу. Надходження до бюджетів від діяльності з видобутку та перевезення піску і гравію - мізерні, тоді як спритні ділки отримують з цього бізнесу величезні прибутки. Приміром, в Ужгороді КамАЗ гравію з доставкою коштує в межах 800 гривень (один куб – близько 90 грн.), а у виноградівському селищі Вилок, де день і ніч з Тиси грабують ресурси, - близько 300 грн. за машину.
Гравій замовляли?
Про факти безконтрольного вивезення піску та гравію з прикордонних ділянок річок Закарпаття, що призвели до руйнації її берегів, підтоплення навколишніх сіл та автошляхів, численних проявів невдоволення з боку місцевого населення, розповів телеканал «1+1» у вечірньому ефірі «ТСН» у вівторок. В ефірі йшлося про те, як на околицях Києва спритні ділки тоннами продають гравій, пісок, каміння для оздоблення мурів і парканів заможних киян. Продемонстрували і візитку одного з продавців - підприємця або, може, того, хто перепродає: «Немеш Василь». Один телефонний дзвінок пану Немешу, - і вам впродовж кількох годин доставлять будівельні матеріали за будь-якою вказаною адресою. Щоправда, доставляють або вранці, або пізно ввечері – з ДАІ злодії прагнуть не конфліктувати. Тим більше, що у житті більшість з них респектабельні люди – власники особняків (теж побудованих на краденому піску і гравії), недешевих автомобілів тощо. А що робити? Просто у людей бізнес такий. Тим більше, якщо ні державні, ні місцеві органи влади навести порядок у цьому «бізнесі» не можуть (є підозри, що не хочуть!!!). Тобто ситуація традиційно українська – одні хочуть, інші не можуть…
Зарічівці скаржаться, у Вилоку поки мовчать
Реакція закарпатців на сюжет по «1+1» не забарилася. Уже в середу зранку в редакцію «НЕДІЛІ» зателефонував житель села Зарічево, що на Перечинщині. Чоловік просив не вказувати його прізвище, бо матиме неприємності. А все через той же гравій. В слухавці прозвучало таке:
- З Ужа поблизу Зарічева безсовісно вивозять гравій. Вивозять через міст, який селяни за власні кошти збудували господарським способом ще у 1958 році. Міст вже почав руйнуватися, пройде ще трохи часу - і він впаде. Жителі вже попередили сільського голову: або він наводить порядок із незаконним вивезенням гравію, або його просто виженуть із села. Може дійти до того, що й дорогу перекриємо. Тим більше, що гравій вивозиться за безцінь. У той час, коли машина матеріалу коштує близько 800 гривень, село отримує всього 5 копійок із куба. Чимало таких, що ночами – хто машиною, а хто й на возі - звозять до дворів гравій, а потім перепродують. Хоча, в селі говорять, що за усім цим безконтрольним добуванням гравію стоїть конкретна структура, яку «кришує» керівництво райдержадміністрації. Вона й вивозить будівельний матеріал до Ужгорода та за межі області. Не виключено, що зарічівський гравій продають і в Києві…
До слова, автор цього матеріалу нещодавно побував у селищі Вилок на Виноградівщині, де ситуація аналогічна. Місцеві мешканці розповіли, що гравій вивозять з Тиси на околиці селища, що в напрямку Нового Села. Ніхто ніякого дозволу на проведення робіт не має, а «заправляє» всім місцевий біров. Відповідно, селище нічого з цього не отримує, а люди змушені вулиці ремонтувати за власний кошт. Один із жителів Вилока, що назвався Йоні, скаржився, що хотів залатати вибоїни на дорозі навпроти свого будинку. Так йому за машину гравію довелося заплатити 300 гривень. «І це в той час, коли з Тиси день і ніч машини вивозять пісок і гравій!» - стверджує він. Тим часом русло Тиси по обидва боки від транспортного мосту, який веде до митного поста «Вилок», повністю заросло вербою. Й уже кілька років ніхто і не збирається його вичищати. На моє запитання, чому жителі селища не звертаються по допомогу у відповідні інстанції, Йоні відповів: «А кому до нас діло? Коли Тиса наробила біди, порядок трохи навели. А зараз голова села думає про те, як набити кишені собі й дати частку тим, хто «кришує» його бізнес. Все схвачено…»
Облводгосп коментує
Хто і як може брати пісок та гравій із річок Закарпаття? З цим питанням, а також за коментарем щодо сюжету телеканалу «1+1» ми звернулися до заступника начальника облводгоспу Михайла ФЕЙЕРА.
- Так, я дивився сюжет по телебаченню і сам був шокований від побаченого. Працюю вже 34 роки, тож маю досвід відрізнити, що є що. Видно, що люди добре попрацювали, причому вручну, бо все каміння каліброване, перебране і посортоване по секціях – чорне, синє, базальтові і мармурові породи, - розповідає Михайло Андрійович. – Такий матеріал на території області зустрічається, ймовірно, у верхів’ях Тиси, Лютянки. Яким чином добувають цей матеріал – законно чи ні – сказати не можу, адже відомо, що люди й ночами виходять на так звані заробітки.
Зважаючи на кілометри річок в області, добування гравію та піску проконтролювати також майже неможливо. Якщо фіксуємо несанкціонований забір, то, звичайно, складаємо протоколи, накладаємо штрафи. Але штрафом у 150 гривень не дуже залякаєш. Разом з тим хочу наголосити, що 23 травня цього року обласна рада прийняла рішення, відповідно до якого процедуру видачі дозволів на забір гравію значно ускладнено. До цього часу ми видали всього 19 дозволів згідно із процедурою, прописаною в урядовій постанові. Після вищезгаданого рішення облради поки що не видали жодного, бо кожен, хто претендує на дозвіл, повинен пройти відповідний конкурс, мати ліцензію та спеціальну техніку. Ділянки, на яких мають проводитися подібні роботи, повинні бути погоджені з органами місцевого самоврядування. Тобто, це досить складана процедура, і треба розуміти, що мова у даному випадку йде не про реалізацію природних ресурсів, не про розробку кар’єрів, а про розчистку русел річок, що у принципі треба проводити за рахунок державних коштів. А оскільки в державі коштів не вистачає, то доводиться на конкурсних засадах залучати суб’єктів господарювання до цих робіт.
- Але ж підприємці на піску і гравію заробляють, а місцеві громади отримують копійки. Принаймні, так стверджує мешканець Зарічева, що телефонував нам у редакцію.
- Ще раз хочу наголосити, що в даному випадку мова йде не про надра, не про гравій, який коштує 60-80 гривень, а про розчистку русел. Відповідно до калькуляції, яку ми розробляємо (а вона включає вартість пального, роботу техніки, машиніста і технагляду), куб річкового гравію чи піску, що йде разом із намулом, коштує приблизно 10 гривень. Селу з цього відраховують 5%. А це виходить немала сума. Окрім того, господарюючий суб’єкт майже безкоштовно віддає сільраді матеріал для підсипки вулиць. Але всі ці роботи потребують контролю з боку рибінспекції, екологічної інспекції, водгоспу тощо.
А щодо забору гравію із річки Уж в селі Зарічево, про який ви наголошували, то роботи там не ведуться з початку року через аварійний міст. Тим більше, що наявні там запаси гравійно-піщаної суміші підуть на будівництво дамби, яку зводитимуть найближчим часом. Тому те, що говорять люди, треба фільтрувати...
ДАІ в коментарі відмовила
Ще в одній структурі, котра контролює рух автотранспорту, в тому числі і вантажних перевезень, в коментарі «НЕДІЛІ» відмовили. Заступник начальника УДАІ в області Михайло Бойчук, який наразі виконує обов’язки начальника управління, відмовився відповідати на питання. Лише зазначив, що наразі постів ДАІ не існує за наказом міністра Ю.Луценка. Тож наразі невідомо, яким чином ведеться контроль за вантажівками, які із закарпатськими природними ресурсами прямують в напрямку столиці.
Руслорегулюючі роботи нічого не регулюють?
Науковці вважають, що насправді руслорегулюючі роботи нічого не регулюють. Це вибірка гравію під прикриттям якогось регулювання, кажуть вони. Русло річки повинно функціонувати у межах заплави, випрямляти його немає сенсу. Річка прагне до утворення вигинів – це природний процес. Коли її випрямити – вона знову вигнеться в інший бік. Часто показують якісь проекти, які нічим не підтверджені, жодних висновків науковців немає. Такі документи роблять для прикриття безкоштовного вибору природних ресурсів на продаж. Потрібно виконувати берегоукріплювальні роботи лише у певних місцях. А там, де річка «гуляє» в межах своєї заплави – це її природне право.
За словами науковців, вік відкладів гравію і піску в природних заплавах гірських річок датується 15-20 тисячами років. Саме під час танення льодовиків цей природний матеріал і нанесло з гір. Якщо ж вибрати його із заплав, русла заглиблюються ще більше, що неминуче призводить до ерозійних процесів та зниження рівня води у річках і криницях.
А поки державна і місцева влада Закарпаття розберуться, хто, як і де може брати пісок і гравій, та зловлять хоча б з десяток крадіїв, - на берегах гірських річок Тересви, Тиси, Ужа, Латориці та інших виберуть не лиш пісок і гравій, а доберуться до кісток мамонтів…
Михайло СОЙМА
|
