Ті, що функціонують, в більшості перебувають у жалюгідному стані
Книги – джерело знань, говорить народна мудрість. Виходить, що найбільше знань, себто книг, зберігається у бібліотеках. Якщо в містах вони функціонують більш-менш нормально, то на селі життя бібліотек для більшості – суцільна таємниця. Бо для сільського люду на перший план виходять питання заробляння грошей, роботи на городі та порання по господарству. А у вільну хвильку радше зайдуть один до одного на філіжанку кави чи в найближчий бар випити пива або ще чогось міцнішого, аніж у сільську бібліотеку.
Для підростаючого покоління на селі «бібліотека» - ледь не диковинне слово. Книжки їм зараз заміняють комп’ютери, телевізор, Інтернет, DVD-програвачі та ігрові автомати. Дивує не саме функціонування бібліотек як культурницько-просвітницьких закладів, а організація їхньої роботи. А тут все залежить від самих працівників, які дійсно хочуть показати свою роботу і залучити відвідувачів до свого закладу. Жодного разу за своє життя не пам’ятаю, щоб у моєму рідному селі на Іршавщині проводилася якась ознайомча акція активу села з книгозбірнею. Принаймні, хоча б екскурсію для дітей шкільного віку можна б було організувати, аби на літніх канікулах мали куди зайти почитати книжку чи взяти її на абонемент. Та дарма... Ось так і живуть село і бібліотека відірвано одне від одного, начебто у різних вимірах. Хоча, в приватній розмові з бібліотекаркою дізнався, що більш-меш фінансування нормальне, зарплату виплачують без затримок та й начебто забезпечення новими виданнями почало проходити належним чином.
Не хочеться говорити про умови роботи в бібліотеці, зберігання книг, поповнення книжкових фондів, бо в більшості випадків вони взагалі ніякі. Як поінформували в управлінні культури ОДА, з 432 бібліотек, розташованих у сільській місцевості, 58 взагалі не опалюються, 57 – потребують капітального ремонту. Сільські бібліотеки майже не телефонізовані (тільки в 5 наявні телефони), не забезпечені ксероксами, комп’ютерами, сучасним обладнанням та інвентарем. Щороку через недостатнє фінансування та слабку матеріально-технічну базу закривається по кілька бібліотек. Лише через децентралізацію бібліотечної системи на Воловеччині скорочено 12 сільських бібліотек, що призвело до того, що поза бібліотечним обслуговуванням залишилось 7 населених пунктів. І це в гірському районі, де в окремих селах жоден з телевізійних каналів не приймається. Єдиним джерелом інформації тут є друкована продукція – книжки та газети. Протягом останніх років неодноразово навіть порушували питання щодо об’єднання публічних та шкільних бібліотек області. Публічні сільські бібліотеки планувалось закрити, фонди передати в шкільні, приміщення використати для інших потреб, а працівників скоротити. Правда, до цього ще не дійшли, бо закон не дозволяє.
Як повідомили в управлінні культури ОДА, за останній період ситуація з поповненням бібліотечних фондів дещо покращилась - завдяки фінансуванню державної та обласної програми розвитку і функціонування української мови та підтримки засобів масової інформації і видань творів закарпатських авторів. Незважаючи на це, на сьогодні у фондах бібліотек не вистачає нової літератури, особливо це відчутно для такої категорії населення, як діти та молодь. Є проблеми у забезпеченні літературою й періодикою рідною мовою національних груп населення області.
Хоча, як стверджують в управлінні культури ОДА, життя бібліотек у окремо взятих селах помітне. Проводять різні акції, але після цього за бібліотеки знову забувають. Хоча наразі існує програма за фінансової підтримки подружжя Гейтсів щодо забезпечення оргтехнікою бібліотек. Але поки що цією допомогою скористалися лише районні бібліотеки, а комп’ютери й Інтернет у сільських бібліотеках – це, здається, далека перспектива.
Роман СЕНИШИН,
газета «НЕДІЛЯ»
|
