Немає майбутнього в нації, котра не знає свого минулого, а ще більше, якщо забуває про тих, хто творив історію. Мабуть, не один з таких творців нашої історії спочиває на ужгородському кладовищі по вулиці Берчені, що в мікрорайоні «Шахта», чи на вулиці Капушанській.
Та про те, що тут знаходиться кладовище, нагадують лише кілька хрестів на могилах біля дороги, які, мабуть, все ж вирішили розчистити наші комунальники. А все інше – це справжні джунглі, в яких заблудився б і сам Тарзан. І це кладовище, яке знаходиться біля шосе та поблизу знаменитого сучасного обласного кардіоцентру. Не думаю, що при спогляданні цієї буйної рослинності, порослих павітицею та всіляким терням хрестів, у пацієнтів кардіодиспансеру покращиться серцебиття. Ще більше біль стискає груди, коли бачиш чепурні могили угорських вояків, які знаходяться одразу ж біля цього кладовища. Як же так? Чому угорці можуть подбати про своїх нащадків, що сплять вічним сном, а ми ні?
Не в кращому стані цвинтар по вулиці Капушанській. Купи сміття, густі зарослі чагарників, напіврозвалені пам’ятники. Так зараз виглядає це кладовище майже в самому центрі міста. Ще трохи - й ужгородці будуть ходити сюди по гриби, наче в ліс. А наразі воно виконує функцію міської вбиральні через брак громадських туалетів у місті.
У більш-менш нормальному стані кладовище на Кальварії та нове кладовище у с. Барвінок, до якого, однак, потрібно підвозити воду, бо нема централізованого водопостачання. А на Кальварії доволі часто трапляються аварії внаслідок падіння старих дерев, які постійно ламаються та нищать надмогильні пам’ятники. Наприкінці березня стара верба вивернулася разом з корінням і завдала шкоди одразу 6 пам’ятникам. Вік окремих дерев, які тут ростуть, - більше ніж століття. Аби велетні вчергове не повалилися на могили, потрібно не лишень обрізувати сухі гілки, але й зрізувати цілі дерева. Та, на жаль, працівники комунального підприємства не надто цим переймаються. А причиною, як і завше, називають нестачу коштів. Тим паче, заїхати на територію кладовища зі спецтехнікою, щоб спиляти дерево, неможливо, тому, щоб почати зрізати його з верхів’я, потрібно мати неабиякі навички альпініста. А таких працівників, очевидно, у комунальному підприємстві нема.
Ходили чутки, начебто для приведення в порядок кладовища в мікрорайоні «Шахта» хотіли виділити кошти австрійці, але далі розмов справа не пішла.
Як пояснили «НЕДІЛІ» в Ужгородському комбінаті комунальних підприємств, який і займається доглядом кладовищ, прибирання могил не входить до обов’язків служби. У їх відання входить доглядати за вивезенням сміття та слідкувати, щоб не плюндрували і обкрадали могили. З кладовища, що по вулиці Капушанській, яке є закритим, лише вивозять сміття, що накопичиться перед вхідними воротами, та раз на рік перед святом прибирають могили січових стрільців. А в мікрорайоні «Шахта» кладовище двічі на рік по ширині 10 м прокошують. На більше, як стверджують комунальники, не вистачає коштів. Щоб привести до належного вигляду ці два кладовища, за їх словами, необхідно мінімум 100 тисяч грн. Цього року для прибирання 10 міських кладовищ з міського бюджету виділили всього 250 тисяч, цих коштів, як стверджують у комбінаті комунальних підприємств, вистачає для підтримання порядку лише на кількох діючих цвинтарях. Наразі відповідну комунальну службу турбує інше – відсутність території для поховань. Кажуть, що у Барвінку місця для поховань вистачить максимум на рік.
Тож і надалі спостерігатимемо, як обростатимуть чагарниками та терням ужгородські кладовища. А хто знає, можливо, таке забуття чекає й на нас…
|
