Гендер
Взимку ми ходимо якісь безстатеві – здаля і не відрізниш, хто навпроти: чоловік чи жінка. Зате зараз статеві ознаки просто кидаються у вічі – і третинні (волосяний покров), і вторинні (особливості фігури). Добре, що хоч не первинні. То ж у цю спеку особливо доречно поговорити про стать і про гендер, тобто як стать проявляється у соціальній структурі суспільства.
Саме про це і йшлося на нещодавньому журналістському семінарі (організатори О.Гуранич, М.Колодій і Н.Кулик). Дівчата постійно підкреслювали, що вони не феміністки, принаймні, не радикальні, дбають однаково про законні інтереси і жінок, і чоловіків, і взагалі за вирішення усіх проблем, наскільки це можливо. Щоправда, найрадикальніше вирішення гендерної проблеми запропонував свого часу В.Жириновський: “Кожній жінці – по мужику, кожному мужикові – по пляшці!” Якщо з другою частиною цієї програми немає проблем, то першу на Закарпатті виконати неможливо.
Жінок у нас значно більше за чоловіків – 52% на 48%. Втім у нас співвідношення ще найбільш пропорційне. Найгірше в Україні на Чернігівщині , де воно 56 на 44 з тенденцією до подальшого загострення. Але це стосується так званого постійного, прописаного населення. Якщо ж брати реальний стан справ, то на Закарпатті багато чоловіків традиційно займаються відхожим промислом – вдома заробити ніде. Тому влітку багато сіл, особливо гірських, перетворюються на осередки матріархату, де чоловіки на вагу золота. До того ж вони безбожно вимирають.
Середня очікувана тривалість життя закарпатки нині складає 73 роки, а нашого газди – 64. Мруть від усього. Від інфекційних і паразитарних хвороб наших чоловіків помирає утричі більше, ніж жінок. Очевидно, через традиційний чоловічий пофігізм і елементарне нехтування правилами особистої гігієни. Від ракових захворювань – більше у півтора рази, бо жінки відповідальніше ставляться до профілактичних обстежень. Утричі більше від хвороб органів дихання, бо жінки менше палять. Ну а про нещасні випадки, вбивства і самогубства навіть не згадаємо – тут все зрозуміло.
Єдине, що у наших чоловіків міцне – це серце, по ньому статистика захворювань практично однакова. До того ж, відповідно статистики, чоловіки зайняті на більш фізично виснажливих роботах, як-от лісове господарство чи будівництво. Сільське господарство (громадський сектор) у нас вже практично ліквідовано. У ньому і мисливстві 2007 р. було зайнято всього 2509 чоловіки і 1550 жінок. Зрозуміло, що ці нещасні чотири тисячі прогодувати решту мільйон ротів ніяк не можуть. На щастя, існує ще не облікований приватний сектор. Але більшість харчів все-таки завозиться з-за меж області і навіть країни. А от у промисловості жінок і чоловіків приблизно порівну – по 26 тисяч (плюс-мінус).
Пояснюється це тим, що в області переважає складальне виробництво на давальницькій сировині – так би мовити унісекс. Типово чоловічих робітничих професій дуже мало. Та й то дані дворічної давнини. Зараз же криза на порядок знизила число зайнятих у промисловості. Чоловіки ж традиційно домінують у транспортній галузі. Багато заможніших селян живуть виключно з дальнобійних перевезень на своїх автофургонах. Правда, криза підкосила і їх.
Жінки рівно утричі переважають в галузі освіти – 33 тисячі проти 11. відповідно й діти при бракові чоловічого начала виховуються занадто інфантильними і продовжують відтворювати усі застарілі гендерні стереотипи, що характерні для попередніх поколінь з їхнім класичним “люди ай жони”. Говорити про якусь сильну генедерну політику з боку влади наразі не доводиться. Бо для забезпечення стабільної сім’ї і гідної старості найперше необхідно створювати все нові і нові робочі місця з належною оплатою, забезпечувати якусь альтернативу відходництву.
Тоді рівень стервозності серед жінок і алкоголізму серед чоловіків автоматично знизиться. Але це із сфери соціальної фантастики. Поки суспільству доводиться самому дбати про себе. Маємо пам’ятати , що жінки вразливі соціально (через тисячолітні патріархальні традиції) і психологічно (очі на мокрому місці), а чоловіки – медично (слабший імунітет, гірша генетика і менш здоровий спосіб життя). То ж шануймося взаємно, бо ми того варті!
Сергій ФЕДАКА, газета "НЕДІЛЯ"
|
