|
Коли ставиш Юрію Вікентійовичу питання, як досягти бажаних вершин і стати успішною людиною, він завжди відповідає просто й лаконічно: «Треба багато працювати. Жити гідно, по совісті, з людьми і для людей». Йому можна вірити, адже його життя – приклад для тих, хто прагне постійно вдосконалюватися і навіть, отримавши найвищу нагороду – визнання громади, для якої працюєш все життя, не зупинятися і йти вперед.
Про ректора Мукачівського державного університету сказано й написано вже чимало, але його історія успіху й визнання продовжується, тепер вже на всеукраїнському рівні. Про нагороди та звання, філософське ставлення до них, а також про вступну кампанію-2011 Юрій Мигалина розповів журналісту «НЕДІЛІ»
- За час, який ми не бачилися, ви поповнили свою колекцію почесних нагород і звань. Як почуваєтесь, коли вам вручають чергову відзнаку?
- У мене дійсно багато різних нагород: є серед них і державні, і церковні. Але найбільше потрібно, напевно, цінувати громадські нагороди. Вони, я думаю, більш незалежні і, можливо, свідчать про певний авторитет і рівень визнання у суспільстві. Якщо говорити конкретно про звання «Почесний громадянин м. Мукачева», яке мені вручив міський голова Золтан Лєнд’єл на зібранні активу нашого міста у кінотеатрі «Перемога», то я розцінюю це, як досягнення колективу Мукачівського державного університету. Це - визнання вищого навчального закладу, який відбувся. Тепер ми вже точно можемо сказати, що у Мукачеві є ВНЗ, який визнається громадою міста, ну а я – його керівник. Маю сказати, що Мукачево – місто дуже непросте. Тут немає достатньої кількості старої інтелігенції, людей які проживають тут і мають глибоке коріння. Населення міста представлене людьми з усіх куточків колишнього СРСР, тому що в радянський час тут було багато військових частин. Саме тому у свій час створення університету у місті було справою непростою. А також звідси і різні підходи, різне бачення і різне вирішення проблем міста, в тому числі й освітянських. Тому становлення Вищої школи у Мукачеві пройшло довготривалий складний, але, як бачимо, успішний процес. Ось так я, власне, й розцінюю сам факт обрання мене «Почесним громадянином міста». Адже, якщо народ одностайно прийняв таке рішення, то так воно, напевно, і є. Але я планую працювати й на далі, тому що це для мене звичайний стиль життя, тим паче, що я дуже люблю справу, якою керую, і якій присвятив усе своє життя.
- А скільки всього людей мають звання «Почесний громадянин Мукачева»?
- Таке звання на даний момент мають 46 людей. Але є й такі, яких вже немає на цьому світі. Цього року документи на звання «Почесний громадянин Мукачева» представляли 10 претендентів. Їх висували певні організації, колективи, були й самовисуванці. Варто відзначити, що цього року вперше кандидатури претендентів обговорювалися відкрито у пресі, котра також могла висувати найбільш достойних кандидатів. Я вважаю, що це позитивний фактор. Адже в обговоренні статей, які періодично з’являлися у газетах, взяти участь могли всі бажаючі. Після такого широкого обговорення, засідала конкурсна комісія, яка й обрала п’ять найбільш гідних з десяти претендентів на це звання, яких потім затвердили на сесії міської ради. Усі кандидатури – дуже достойні люди, які працюють на благо міста і його мешканців.
- Крім звання «Почесний громадянин міста Мукачева», ви нещодавно отримали нагороду всеукраїнського масштабу – відзнаку «Патріот України». Від кого вона?
- «Патріот України» не є державною нагородою. Я отримав її від голови Ради старійшин України В. Пустовойтенка. Та тут є одна велика інтрига, яку я вирішив не розгадувати. Справа в тому, що мені не відомо, хто саме рекомендував мене на отримання відзнаки такого рівня. Цю нагороду приурочили до виходу у світ книги «Україна й українці – цвіт нації, гордість країни», яку видав у Києві український видавничий центр «Галактика-С». Цю книгу не можна придбати в магазині, її вручають тільки разом з відзнакою усім, хто удостоївся нагороди «Патріот України». До речі, на Закарпатті на 1млн. 250 тис. населення є всього 5 «Патріотів України». А також до Днів науки почесну грамоту мені надіслав голова Верховної Ради України Володимир Литвин.
- Від приємних моментів перейдемо до робочих. Чи розпочався вже прийом документів до МДУ?
- Поки що ні. Ми почнемо 1 липня, через місяць. А завершиться прийом документів 31 липня.
- Що ви можете сказати про «Електронний вступ», тобто подачу документів до вишу через мережу Інтернет?
- У 2011 році Міністерство освіти і науки, молоді та спорту виступило з ініціативою подачі вступних документів до вузів за допомогою Інтернету. З метою мінімізації навантаження на абітурієнтів та на приймальні комісії вузів у цьому році запроваджується система «Електронний вступ до ВНЗ України», яка має статус експериментальної.
Дана система буде поширена тільки на абітурієнтів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, які вступатимуть на денну форму навчання. Передбачається, що лише після того, як прізвище абітурієнта з’явиться в оприлюдненому списку рекомендованих до зарахування, про що він має бути персонально повідомлений приймальною комісією, абітурієнт особисто представляє оригінали документів до обраного вищого навчального закладу. У 2011 році буде збережено і традиційну форму особистої подачі документів для вступу до ВНЗ.
Поряд із системою «Електронний вступ до ВНЗ України» також буде функціонувати інформаційно-пошукова система «Конкурс», яка вже декілька років поспіль успішно використовується, дозволяючи абітурієнтам відслідковувати свої рейтинги.
У цьому році введена система «Електронний вступ» можливо буде викликати якісь ускладнення в роботі приймальної комісії, але, зрештою, електронна подача документів стане нормою.
- Скільки у вас зараз спеціальностей? Чи плануєте вводити нові і чи враховуєте при цьому потреби області?
- Усього в нас зараз дванадцять напрямів підготовки, за якими здійснюється прийом на перший курс. Ми завжди проводимо моніторинг тих спеціальностей, на які вже готуємо спеціалістів і тих, які маємо намір відкрити у перспективі. Звичайно, ми звертаємо особливу увагу на потреби регіону. Зокрема, у цьому році ми вже можемо здійснювати прийом на 1-й курс за напрямом підготовки «Інженерна механіка». Оскільки дозвіл МОНмолодьспорт України отримано недавно і достатня профорієнтаційна робота у школах, на підприємствах, установах і організаціях проведена не була, то вуз вирішив відмовитися від прийому на «Інженерну механіку» у 2011 році. Також уже готова документація на відкриття спеціальностей за напрямом підготовки «Електротехніка та електротехнології». Нещодавно ми отримали дозвіл на здійснення прийому за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра спеціальності «Практична психологія».
- Питання, яке цікавить усіх: чи скоротяться цього року бюджетні місця?
- Згідно нового Проекту закону, кількість бюджетних місць повинна бути не менше 51%. Це гарний відсоток. Але якби його більш-менш рівномірно розділили між усіма спеціальностями. Тому що виходить так, чим більше популярна спеціальність серед абітурієнтів, тим менше місць державного замовлення виділяється на неї.
Власне, у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України немає чіткої системи, яка би була дороговказом, як і кого готувати найближчі 10 років. Якщо законом передбачений 51% бюджетних місць, то він повинен дотримуватися для всіх спеціальностей.
- Які переваги має МДУ перед іншими закладами в області?
- Найбільша перевага полягає у тому, що із дванадцяти спеціальностей, за якими ми готуємо фахівців, вісім не дублюються у жодному вузі Закарпаття і регіону. Такі спеціальності, як «Початкова освіта», «Дошкільна освіта», «Музичне мистецтво», «Практична психологія», «Конструювання та технології швейних виробів», «Проектування взуття та галантерейних виробів», «Маркетинг», «Готельно-ресторанна справа» – є лише у нас. Ми вважаємо, що це є одним із серйозних пріоритетів нашого університету.
Крім іншого МДУ може похвалитися дуже активною конкурсною діяльністю. Студенти часто «рекламують» технологічний факультет МДУ на конкурсах у різних містах України і навіть отримують запрошення за кордон. Про два останні «модні» конкурси у Косові та Києві, де студенти МДУ вибороли призові місця, нам розповіла Оксана Петрівна Козарь – професор, кандидат технічних наук.
- Розкажіть, будь ласка, про конкурс у Косові?
- Це був міжнародний конкурс молодих модельєрів «Водограй». Основна концепція самого конкурсу - це представлення декоративно-прикладного мистецтва в одязі й взутті. Конкурс проводився вже ввосьме, а ми брали в ньому участь вчетверте. Від нашого університету поїхала група учасників, троє авторів колекції «Фольк-акценти» - це взуття та аксесуари в українському стилі, а також «швейники», які представляли одяг. Незважаючи на те, що цього року на конкурсі свої роботи представляли вузи Києва, Львова, Переяслав-Хмельницького, всі наші учасники зайняли призові місця. Із Закарпаття ми були єдиними.
- Які номінації були на конкурсі?
- Цей конкурс проводився у трьох номінаціях: святкова сукня, одяг і аксесуари. Свої святкові сукні представляли Трач Оксана («У високій полонині мріяли овечки»), Козманко Габріелла («Ранковий сад») та Рошинець Маргарита («Вечірні походеньки»). Із цієї номінації дівчата привезли третє призове місце, а також спеціальну премію журі. Від кафедри «вироби із шкіри» теж були троє учасників: Кобрин Мирослава, Кукурузова Олена та Метрюк Марія. Вони представили колекцію «Фольк-акценти» у номінації «Pret-a-porte» (аксесуари і взуття). І тут наші студенти зайняли третє місце. Головою журі в Косові був Коровицький Олександр Олександрович – професор, доктор мистецтвознавства з Львівської національної академії мистецтв.
- У Києві ваша колекція «Фольк-акценти» з національними мотивами теж пройшла «на ура».
- Це правда. На конкурсі «Печерські каштани» у Києві наших учасників було п’ятеро. Ми повезли три колекції, з яких «Фольк-акценти» зайняла перше місце у номінації «Pret-a-porte», а інші були відзначені. На цей конкурс ці учасники їздили вперше, але одразу заявили про себе. Запрошення ми отримали від киян минулої осені у Мукачеві на конкурсі, який організовував наш університет - «Новий колорит». Головою журі «печерських каштанів» був Михайло Воронін. На нього приїхали учасники з багатьох країн - Естонія, В’єтнам, Китай, Росія тощо. Наші колекції популяризують фольк, в інших країнах це не так яскраво виражено. У витворах наших студентів простежуються національні традиції, культурна спадщина. З джерел, з національного коріння, можна постійно щось черпати й створювати. Нас знову запросили прийняти участь у конкурсі – на цей раз в Будапешті, а також, можливо, скоро ми поїдемо в Санкт-Петербург на конкурс «Адмиралтейская Игла».
- Що ці конкурси дають студентам?
- Участь у подібних конкурсах популяризує інженерні та дизайнерські спеціальності, зокрема, технологію виробів легкої промисловості - «швейний і взуттєвий» фах. Також це корисно для студентів – майбутніх дизайнерів. В ході конкурсів у них з’являються корисні й нові знайомства, вони обмінюються досвідом, а головне - можуть показати свій рівень і побачити рівень студентів з інших закладів, які мають подібні спеціальності. Також важливо, що такі конкурси дають змогу співпрацювати технологічним факультетам різних вузів і робити спільні кроки для підняття іміджу спеціальностей, надання більш якісної освітньо-професійної підготовки, об’єднувати зусилля в нелегкі часи заради процвітання й покращення спільних справ. До того ж, молоді студенти викликають чималий інтерес у дизайнерів, котрі на таких конкурсах підбирають собі свіжу кров, нові ідеї, а головне – запрошують на роботу молодих і талановитих, дають їм стартовий поштовх у світ моди.
Лілія МАТІЦО
Роглинець Маргарита "Вечірні походеньки"
Трач Оксана «У високій полонині мріяли овечки»
Козманко Габрієлла "Ранковий сад"
|
