|
У розвинутих країнах з виходом на пенсію життя тільки починається. Як не прикро, але на Україні мало кому з чоловіків вдається просто до неї дожити Той факт, що населення нашої країни старіє – ні для кого не є секретом. Тож не дивно, що питання про подальше наповнення Пенсійного фонду працездатним прошарком суспільства стоїть досить гостро З одного боку політики мають велику спокусу зменшити кількість пенсіонерів за рахунок підняття пенсійного віку (про це неодноразово заявляли і деякі кандидати в президенти, точаться ці розмови і в Секретаріаті Президента). Але якщо зважити, що середня тривалість життя чоловіків в Україні становить 62-65 років, то виникає питання чи багато людей взагалі зможуть до цієї пенсії дожити?
Тож слід врахувати співвідношення між тривалістю життя в країні і віком виходу на заслужений відпочинок. Окрім того, в сьогоднішніх умовах підвищувати пенсійний вік економічно невиправдано. І без того спостергіається брак нових робочих місць, а якщо їх ще й не звільнятимуть пенсіонери, то молодим спеціалістам залишиться тільки мріяти про отримання роботи. Ще навесні цього року, коли серед інших умов отримання другого траншу кредиту МВФ стояла, зокрема, і умова підвищення віку виходу на пенсію, прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко була категорична: «Я хотіла б спростувати всі інсинуації навколо підвищення пенсійного віку. Поки я прем'єр-міністр, ніхто не зможе підвищити пенсійний вік для чоловіків і жінок». 16 жовтня цього року уряд Юлії Тимошенко ухвалив концепцію подальшого проведення пенсійної реформи.
На першому етапі (2010-2013 роки) передбачається, зокрема, запровадження дієвого механізму підвищення пенсій шляхом удосконалення механізму їх індексації з метою усунення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки. На другому етапі (2014-2017 роки), серед іншого, передбачається завершити підготовку до обов'язкової накопичувальної пенсійної системи та здійснити її поетапне запровадження, забезпечити рівноправність громадян у пенсійній системі шляхом запровадження єдиних правил призначення пенсій. Про жодне підвищення пенсійного віку в документі не йдеться. Питання пенсійної реформи стоїть гостро. Особливо з огляду на зростання кількості пенсіонерів і зменшення кількості працюючих. Однак вирішувати цю проблему тільки за рахунок збільшення пенсійного віку – нечесно по відношенню до своїх громадян.
Перш за все слід розвивати охорону здоров'я, збільшувати тривалість життя людей. І не зайвим було б скоротити розрив між мінімальною та максимальною пенсіями, а він сьогодня дуже суттєвий (за деякими даними сягає 84-ри рази!). Якщо говорити про Ужгородський район, то в приватній бесіді колишній чиновник мені повідомив, що з майже 15 тисяч пенсіонерів лише 5,5% (тобто близько 800 осіб) на 80% «спустошують» Пенсійний фонд. З цих щасливчиків 17 осіб отримують пенсії, що сягають кількох десятків тисяч гривень на місяць. На решту пенсіонерів (а це близько 14 тисяч людей) припадає 20% від загальних виплат ПФ.
Тож, мабуть, варто дійсно скоротити розрив між мінімальною та максимальною пенсіями? Адже, якщо, приміром, у Івана Васильовича пенсія складає 600 грн., а в Івана Івановича – 40 тисяч гривень, то статистика видасть «на гора», непоганий показник середньомісячної пенсії – 20 тис. 300 грн. І життя, здається, вдалося... Ось тільки Іван Васильович про це не знає... Це не дуже люблять афішувати політики та чиновники, але якщо розрив між пенсіями зменшать до розумних меж, то грошей в Пенсійному Фонді вистачить на всіх. Ще й залишиться...
Юрій Фекете, викладач Закарпатської філії КСУ
|
