|
Я дуже люблю своє рідне Невицьке. Мені здається, що такого мальовничого, такого історично багатого поселення нема на всій Україні. А які прекрасні люди мешкають тут! Я горджуся своїми односельцями і щаслива, що можу довго розповідати про відомих вихідців з нашого села: лікарів, вчителів і просто добрих, порядних, працьовитих людей.
Нині хочу розповісти про Любов Кожевнікову. За професією вона – вчителька. Але мало хто знає, що Люба – прекрасний культмасовик. Її організаторські здібності заслуговують найвищої оцінки.
Це саме вона зуміла згуртувати молодь села і нещодавно показати у місцевому клубі виставу «Новорічна казка». Дехто навіть дивувався, що стільки талановитих дівчат і хлопців є в нашому селі. Наш старенький клуб (якщо його можна так назвати) був переповнений. Приємно звучала тиха музика, навіваючи на присутніх ліричний настрій. Сільський голова Михайло Лаба тепло привітав усіх з Різдвяними святами, радів, що громада так дружно зібралася, щоб оцінити таланти юні. А оцінювати таки було що. Довго аплодував зал дівчатам-танцюристкам (може гордитися молодий хореограф Ольга Стойка), а юного соліста Владислава Дюрика довго не відпускали зі сцени. Цей хлопець дійсно талановита дитина. Пригадую, коли у першому класі, на першому дзвонику, Владик виконав пісню про маму. Потім вже без його виступів не обходилося жодне свято ні у школі, ні в селі. Цікавий номер підготували на місцевому діалекті «Нові невичанські бабки».
Справжнім сюрпризом для невичан був виступ волонтерів з Німеччини. Приїхали вони у Невицьке не з порожніми руками: для сільської ради привезли нові меблі, для комунальної служби – бензопилу фірми «Хускварна», а також переносну сцену.
Михайло Лаба нагородив гостей з Німеччини Почесними грамотами, вручив їм подарунки. За активну участь у підготовці новорічних та різдвяних свят сільський голова нагородив грамотою і Любов Кожевнікову. Розроблені нею сценарії Вертепної вистави дуже сподобалися молоді, і вона з радістю брала участь у всіх дійствах.
Січень подарував невичанам багато приємних новин. Дай, Боже, щоб настали для моїх односельчан літа щасливії (як бажали ледь чи не кожній родині юні колядники).
Єлизавета Стегура, голова сільської ініціативної групи, "Вісті Ужгородщини”
|
