Зробити це, переборовши свій страх, і звернувшись за допомогою до рідної землі, душ пращурів і Бога, могли всі, хто хотів. Власне всі, хто відчував потребу духовного вдосконалення.
На берег Ужа, в місце під філармонією, що неподалік Пішохідного моста, де зазвичай купаються взимку ужгородські "моржі", всіх закликав під час вівторкової прес-конференції в прес-центрі "Закарпаття" біоенергетик, кандидат наук з фізичної реабілітації, голова Асоціації здорового способу життя та оздоровлення природними способами "Закарпатський морж" Богдан Дикий.. А оскільки на це запрошення відгукнулося аж понад 50 спраглих духом і ще більше глядачів, серед яких і ті, хто хотів, але зрештою так і не наважився ступити босою ногою на жевріючу грань, довелося панові Богдану нелегко. І власне не тому, що на ньому лежала чисто формальна відповідальність. Важливіше було підтримати таке незвично велике число "первачків" власною енергетикою, допомогти визволитися з полону страхів і стереотипів, налаштуватися на потрібну хвилю, аби, зрештою, пересиливши і перевиховавши себе, вони зробили те, заради чого прийшли...
Вдалося. Бо не могло не вдатися. Підсилювали рідна земля, тихий Уж, що протікав поруч, небо, повітря, пам'ять роду і народу, мелодії "Аркану" і коломийок, просто доброзичливість довколишніх і спільне розуміння гармонії довколишнього світу. Сюди прийшли одні люди, а поверталися зовсім іншими. Кращими. Світлішими. Сильнішими. Такими, що зможуть розповісти про своє відродження іншим.
А значить, у цьому світі не все так погано. І він має шанс стати кращим...
|
