|
Взятись за перо і писати ці рядки примусило мене побачене крізь скляні вікна автобуса, коли повертався нічним рейсом з відрядження із Рахова до Ужгорода в другій половині листопада минулого року: погляд вихоплював ззовні з темноти лісовози з причепами і без них, набиті елітним кругляком.
Не очікував, що варвари-підприємці, як і 10, 20 років тому, незважаючи ні на що, продовжують вирубувати найбільше багатство нашої області – ліси, щоб реалізувати їх за безцінь за кордон, набиваючи свої кишені валютою. Я хотів було повірити в те, що говорили після катастрофічних повеней керівні працівники обласного управління і Держкомітету лісового господарства України через засоби масової інформації про згортання в Карпатах суцільних рубок лісу і трелювання деревини гусеничними тракторами…
Але все те робилося, як видно, задля очей. На жаль, і керівники держлісгоспів, й інші адміністративні органи, які керують лісовим комплексом в Карпатах, не збираються вести лісовий комплекс з дотриманням хоч би Лісового кодексу України, я не говорю вже про «Закон про охорону природи» і Конституцію України.
Що керівникам Держкомлісу до того, що Природа вже почала нас безпощадно карати за нехтування її Законами: бо впродовж останніх десяти років були аж 3 катастрофічні повені, яких за руйнівною дією раніш ніколи не було в Карпатах і які нанесли мільярдні збитки народному господарству, призвели до людських жертв. Що чекає Карпати через хоча би 20-30 років, навіть важко уявити. Аж 18 держлісгоспів виконують свої плани по лісовирубках, а лісовідновлення здійснюється так, …для замулювання очей!
На величезних площах лісовирубок не проводиться лісопосадка і вони заростають чагарником, а лісоутворюючі породи на цих ділянках якщо і розмножуються, то в основному вегетативно. Зрозуміло, така деревина в майбутньому буде годитися тільки на паливо, і такий ліс не здатний виконувати захисні функції. Зараз лісом цікавляться в основному бізнесмени, доти, доки ще є залишки промислових лісів. Держлісгоспи у веденні лісового комплексу самі себе контролюють і не можуть нахвалитись, як вони «люблять» ліс.
А що стосується наших планів, зважаючи на мальовничість природи і доступність гірських вершин - розбудовувати рекреаційну індустрію, то вони можуть перетворитися в ілюзію. Якщо і надалі так буде вестись господарство в лісовому комплексі, то наша область не зможе успішно розвивати масовий туризм, який би міг давати сталі прибутки не такі жалюгідні, як від вирубування і знищення лісів на схилах гірських хребтів і вершин. Тим більше ми маємо завжди пам’ятати, що ліс не пшениця, бо з посадок саджанців виросте ліс тільки через 100 років. Добре! А що ми лишаємо для наступних поколінь?
Ми повинні говорити і писати правду. Часто замислююсь над тим, чому за чехословацького режиму лісовий комплекс - лісове господарство, лісоексплуатація і деревообробна промисловість велись на науковій основі. Зокрема, рубки головного користування велись суворо в межах розрахункової лісосіки, вузькими лісосіками і тільки взимку. Трелювання деревини здійснювалось за допомогою так званих «риз» (спеціальні дерев’яні споруди, по яких спускалось зрубане дерево, а також з допомогою коней або волів).
Отже, в такий спосіб зберігався ґрунт і природне лісовідновлення. Суворо за планами на лісосіках проводились якісні посадки лісових культур. За підростаючим лісом вівся догляд в 4 прийоми. Державна лісова інспекція була непідкупною. В лісах повним господарем був лісник, а стороннім особам в ліс заборонялось йти без спеціальних перепусток. Такий стан лісового комплексу виконував і функцію постачання господарству деревини, і захисну функцію.
Порівняйте обстановку в тодішніх лісах з теперішньою. Згадують старі люди: коли траплялось, що в якомусь лісництві хтось самовільно зрубав дерево, то про це вже знали «в Празі», тобто в Міністерстві лісів.
А зараз здійснюються масові самовільні рубки лісу. У людей біля хат сотні пилорам, які цілодобово переробляють крадену деревину на дошки та інші вироби. І таку обстановку вважають за цілком нормальну. То куди ж ми йдемо? До перетворення лісових «джунглів» на кам’янисті пустелі.
На жаль, у нас не проводиться жодної виховної роботи по прищепленню любові до живого лісу ні в школах, ні серед населення області. Пригадайте, яку важливу виховну роль зіграв свого часу роман Л.Леонова «Русский лес». А твори таких видатних майстрів слова, як Тургенєв, Чехов, Пришвін…
У художніх творах оспівували красу і багатство лісу в Росії. Я зараз ламаю собі голову, щоб пригадати, хто з українських письменників присвятив свої твори оспівуванню такого важливого дару природи, як ліс. Бо без лісу, особливо в горах, не буде ні струмочків, ні річок…
Скільки варварів у наш час приходить в ліс і безжалісно, самовільно вирубують дерева-велетні в горах, не задумуючись над тим, що в такий спосіб вони позбавляють наш благодатний край не тільки мальовничості і краси, але й перетворюють його врешті-решт на безлісну кам’янисту гірську пустелю...
Не можу забути прочитане в одному з наукових журналів повідомлення про комплексні наукові дослідження, що проводились у 1979 році на одній із станцій Інституту лісу Карельського філіалу Академії наук СРСР. Дослідники були представлені вченими лісівниками-дендрологами і біофізиками - спеціалістами в галузі біоніки.
Дослід проводився з допомогою електронно-обчислювальної техніки. Дерева – сосни були обплутані проводами, на кінцях яких були датчики, причеплені до живого дерева. У спеціальних будках були встановлені спеціальні самописці, які цілодобово фіксують всі основні біологічні параметри дерева, що росте.
Спостереження вчених впродовж кількох років дозволили їм з’ясувати такі деталі з життя дерева, про які навіть не могли і підозрювати. Удень і вночі тривали автоматичні записи всіх основних біологічних параметрів живого дерева: рух соків, швидкість росту стовбура в ширину і довжину тощо. Карельські дослідники за допомогою своїх приладів могли прослідкувати за неймовірнішими закономірностями життя лісу. Але були у вчених і неочікувані, непередбачувані спостереження.
На це я і звернув найбільшу увагу. Справа в тому, що природа навколо нас переповнена електрикою: всі предмети, живі істоти, ґрунт, атмосфера постійно заряджаються один від одного, виникають так звані потенціали і слабкі струми, які в живих організмах називаються біопотенціалами. Так от, проводячи свої досліди по виявленню у дерев цих біопотенціалів, карельці приєднали до кількох стовбурів сосен датчики біологічних електричних потенціалів і помітили, що величини електричного потенціалу прямо залежать від інтенсивності внутрішніх процесів життя дерева і від зовнішніх впливів. Зламаєш, наприклад, гілочку – потенціал скаче вгору. Дереву «боляче».
А одного разу сталося навіть дещо неймовірне. Треба було фізикам зрубати берізку, яка заважала їм у проведенні дослідів. Вдарили сокирою по стовбурі, а датчики зареєстрували у сосни, що стояла поруч, стрибок потенціалу. Що це було? «Шкода сусіда?» Вчені поки що не можуть пояснити це явище. Це щось схоже на те, як під час поливу рослина іноді реагує тим, що відразу після поливу водою несподівано ми відчуваємо приємний аромат квітів.
Зробимо невеличкий екскурс в історію. У Карпатському регіоні протягом ста років 19 разів мали місце повені (за останні 10 років тільки в Закарпатті були 3 катастрофічні повені: у 1998, 2001 і 2008 роках), 16 – селеві потоки, 25 – лавини і 12 – вітровали, які завдали величезної шкоди народному господарству. За післявоєнні роки в Карпатах заготовлено понад 100 млн. кубометрів цінної деревини. Лише за останні 40 років перерубано понад науково обґрунтовану лісосіку близько 20 млн. кубометрів лісу. Драматичний для карпатського лісу повоєнний період з перерубами більш як у три рази не скінчився й понині.
Так, переруб 1980 – 1990 років становить 1,5 млн. кубометрів деревини. І, як наслідок такого бездумного господарювання, виявилось, що при наявній лісистості середньорічний змив ґрунту становить 0,5 см, в результаті чого 4,5 млн. тонн дрібнозему та поживних мінеральних речовин виносяться річками за межі області. Ці процеси ускладнюються, як уже не раз акцентувалось, повсюдним трелюванням зрубаних дерев гусеничною технікою. Ось чому надзвичайно актуальною стала проблема охорони природи Карпат і прилеглих територій.
Причиною періодичних повторень небезпечних гідрометеорологічних явищ та геологічних процесів – повеней, селевих потоків, оповзнів, зсувів, снігових лавин тощо, є також інтенсивні атмосферно-циркуляційні процеси, які відбуваються над цією складною у геоморфологічному відношенні територією.
Упродовж минулих століть у природних територіальних комплексах відбулися величезні кількісні і якісні зміни, що призвели до порушення екологічної рівноваги в природі Карпат.
Не забуваємо і про те, що на позбавлених лісу схилах гір відбуваються зсуви ґрунту. Так, журналіст Сніжана Русин у своїй статті в одному із обласних видань пише, що проблему зсувів в області останніми роками вивчає Закарпатська геологорозвідувальна експедиція. «До 1998 року на Закарпатті зафіксовано 1 278 стабілізованих зсувонебезпечних ділянок, - розповідає геолог Михайло Габор. – Після повені 1998-го і до нинішнього дня зафіксовано 1 746 зсувів. У небезпечній зоні їх впливу перебуває близько 1 000 будинків, ще для 1 700 існує потенційна загроза руйнації. Найбільш вражений зсувами Рахівський район».
Особливу небезпеку, за словами геолога, становлять зсуви в зоні Тереблянського водосховища. При їх сходженні може бути пошкоджена гребля, а це загрожує житловим будинкам, які знаходяться нижче по течії річки. Михайло Габор пояснює, що більшість зсувних ділянок ще не досягла свого базису і не стабілізувалася, тому при кількаденних зливах вони можуть просто активізуватися.
«Їхній активації сприяють також практична відсутність заходів зі стабілізації зсувонебезпечних ділянок (лісонасадження, дренування, будівництво підпірних стінок тощо), невиконання в повному обсязі робіт з регуляції русел та закріплення берегів річок і струмків у місцях розвитку бокової ерозії, спорудження капітальних захисних дамб і ще багато як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів»,– констатує Михайло Габор.
Утім, коли земля «їде», її не зупинити. І коли вже сталося лихо, то йому потрібно зараджувати, бо нерідко тонни землі обвалюються на автошляхи державного чи місцевого значення.
Наприкінці хочеться звернутися до працівників лісового комплексу з проханням запам’ятати, що ліси в горах виконують не тільки дуже важливу економічну роль, але ще не менш важливу захисну функцію по водорегулюванню, ґрунтозахисту, кліматоутворенню, естетичну. Наша область Богом дана як область для розвитку рекреації, масового туризму. Треба негайно припинити хижацьке вирубування лісу і його реалізацію підприємцями-хижаками за кордон за безцінь. Треба розвивати свою деревообробну промисловість.
Золотим правилом є: ніякі штучні споруди не захистять нас від стихійних явищ так, як живий ліс. Треба посилити обліснення схилів гір і проводити догляд за лісом.
Василь КОМЕНДАР, професор УжНУ, спеціально для газети «НЕДІЛЯ»
|
