Почитати закон №924 ви не зможете – остаточного тексту, проголосованого два тижні тому, досі немає... Уся ця «втаємниченість» навряд чи є випадковою...
На тлі інформаційних воєн, викидів компромату та оприлюднення доповідних записок майже непомітним пройшло ухвалення одного досить цікавого, якщо не сказати, дивного закону... 15 січня Верховна Рада прийняла закон депутата від Партії регіонів Михайла Папієва «Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
На жаль, почитати цей закон ви не зможете. Є одна заковика – остаточного тексту, проголосованого два тижні тому, досі немає. Переконатися в цьому можна, відвідавши сайт ВР. Там знайдете лише первісний текст законопроекту, прийнятого за основу ще 11 квітня 2007 року. Але є підозри, що він істотно різниться від тексту, який вже мав бути підписаний Головою ВР та переданий на підпис Президентові.
Чому ж його не оприлюднюють?
Судячи, з усього, на це є причини. Законопроект вельми неординарний. Основна загадка цього законопроекту, найімовірніше, у тих таємничих поправках, що були внесені й проголосовані надвечір’ям 15 січня, коли після тяжкого сесійного дня натруджені депутатські руки натискали кнопки, щоб виконати певні домовленості...
Адміністрація замість Пенсійного фонду?
Закон покликаний не мало не багато – змінити всю систему адміністрування соціального страхування в Україні.
Ключове слово тут – адміністрування. Про реформування системи соціального страхування в цілому навряд чи йдеться. Судячи з усього, основне покликання законопроекту – запустити фінансові потоки всіх соціальних фондів в один канал, і головне – щоб той тік у потрібному комусь напрямі. Ціна питання, як для України, астрономічна – лише до бюджету ПФ торік надійшло 103 млрд. гривень власних надходжень, і сюди ще необхідно додати кілька мільярдів гривень, що надходять до трьох інших соціальних фондів – страхування від безробіття, від тимчасової непрацездатності та нещасних випадків на виробництві.
Чому є підстави зробити такий висновок? Чому не вірити тому, що найпершим і єдиним покликанням законопроекту №0924 є запровадження єдиного соціального внеску на соціальне страхування, Державного реєстру соціального страхування та визначення повноважень органів, що збиратимуть та обліковуватимуть відповідні внески?
На це насамперед наштовхує те, що в остаточному вигляді в законі раптом з’явився новий орган – Адміністрація соціального страхування. Саме цей орган має перейняти на себе всі повноваження, покладені на сьогодні на Пенсійний фонд та на решту три соціальні фонди. Більше того – цей орган, створення якого тепер залежить від того, чи підпише загадковий закон Президент, опікуватиметься не менш ласим (у перспективі) шматком фіскального пирога – адмініструванням внесків до накопичувальної системи загальнообов’язкової системи пенсійного страхування. При цьому законопроект зумисне умовчує, який статус – державний чи недержавний – має цей новоутворений орган, який уже в найближчій перспективі може бути розпорядником щонайменше 200 млрд. грн. публічних коштів. Якби ініціатори створення цієї установи чітко трималися ідеї, що страховими внесками має розпоряджатися держава, то вони, напевне, однозначно нарекли б її “Державною адміністрацією соціального страхування” (за аналогією з тією ж ДПА – Державною податковою адміністрацією).
Сумніви щодо цього органу вже висловив парламентський Комітет з питань соціальної політики та праці у своїх зауваженнях до законопроекту (там же): «З тексту законопроекту залишається незрозумілим його статус (державний орган чи самоврядна організація). До 1 січня 2009 року функції уповноваженого органу покладено на Пенсійний фонд, який є на сьогодні державним органом, а на який орган ці функції буде покладено після його перетворення в самоврядну організацію, ні в тексті законопроекту, ні в супровідних до нього матеріалах не зазначається». Але ці сумніви так і залишились в повітрі.
Уся ця “втаємниченість”, як і відсутність в тексті чітко визначеного статусу уповноваженої установи, навряд чи є випадковими. Є достатньо підстав вважати, що для розпорядження коштами загальнообов’язкового державного страхування (пенсійного та іншого) створюється недержавна установа, якій будуть передані функції управління астрономічним, як для України, бюджетом, а в перспективі – адміністрування накопичувальних внесків. Очолити таку установу й уповноважити своїх представників для представництва в раді директорів, чи як там ще назвуть колегіальний орган управління, погодьтеся, жадана перспектива для будь-якої політичної сили.
На цьому створення нових сумнівних органів цим законопроектом не завершується: як Пилип з конопель з його тексту спливає така собі Методологічна комісію з питань звітності, яка бере під своє крило, серед іншого, встановлення стандартів збору, обробки й аналізу звітності. Така собі комісія жахів для бухгалтерів. Звісно, до її складу входять народні депутати України. Але навіщо тоді, запитується, управління методології бухгалтерського обліку в складі Мінфіну?
Одне слово, багато цікавого є в законі. І чи не з усіма цими “цікавими” нюансами пов’язана поспішність та втаємниченість голосування 15 січня, а також брак публічного доступу до тексту цього поки що законопроекту?
Законодавчий бартер
Як же так сталося, що депутати пропустили такий закон через свої руки?
Як розповіли УНІАН кілька народних депутатів із різних фракцій, все було не зовсім випадково. Напередодні було досягнуто джентльменської домовленості про законодавчий бартер. Проурядові фракції мали підтримати законопроект „Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, а опозиційні – в обмін – буцімто зголошувалися підтримати законопроект Володимира Бондаренка № 3556 – про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення.
Перша частина домовленості була виконана зі значним запасом міцності – законопроект колишнього міністра праці та соціальної політики в урядах Януковича було підтримано в надвечірній час 409 голосами. А ось усі спроби ухвалити законопроект Бондаренка виявилися успішними лише наполовину – голосів вистачило тільки на перше читання, а під час другого читання його зміст може бути змінений до невпізнання. А те, що він критично важливий для порятунку бюджету Пенсійного фонду, визнав голова правління ПФ Олексій Зарудний. Як пише урядова преса, він „висловив сподівання, що на початку пленарного засідання законопроект буде розглянутий у другому читанні. Відтак з’явиться додатковий ресурс для наповнення бюджету ПФ”.
Законопроект Бондаренка, від якого залежить порятунок Пенсійного фонду. Окремі політики стверджують, що ПФ на сьогодні вже банкрут. Це тема окремої розмови, що потребує детальних статистичних викладок. Очевидно, врешті-решт ці викладки підтвердять, що справи з пенсійним забезпеченням в Україні кепські. Але незаперечно, що закон дуже потрібний проурядовим силам. Але виникає запитання, навіщо потрібен інший, так би мовити, бартерний закон іншій стороні? Тобто чому його підтримали «регіонали»?
Навіщо «Регіонам» пиріг, до якого їх ніхто не допустить?
Справді, усі ці бартерні домовленості між владою та опозицією для людини, не зіпсутою політикою, можуть видаватися досить дивними. Ну навіщо, здавалося б, “регіоналам” проштовхувати через закон “ласу структуру”, якщо вони не при владі? Хто їх допустить до того адміністративно-страхового пирога?
Проте в цьому й полягає унікальність української політики, що в ній можливі найнесподіваніші комбінації. Якщо вони, звісно, будуються на тверезому розрахункові.
Тверезий прагматизм «регіоналів» у цьому випадку, судячи з усього, полягає в розрахунку: це сьогодні ми в опозиції, завтра ж буде все трохи інакше. Мовляв, потіштесь трохи, уже недовго залишилось, а потім ми прийдемо й попрацюємо з ефективним інструментом...
Занадто ризиково?
Не скажіть. Згадайте, як приймався закон про Тендерну палату. Чи багато хто бачив тоді його фантастичні перспективи (для окремих персон, звісно)? А знаючі люди бачили. І як же потім цей закон попрацював на тих, хто бачив трохи далі від власного носа!
Можливо, Адміністрація соціального страхування в цьому сенсі трохи й не дотягує до тепер вже легендарної палати, що з’явилася на світ так само непомітно. Але цілком очевидно, що «при вмілому користуванні» вона цілком стане клондайком для певного кола осіб…
Станіслав Голубенко
|
