|
Державні банки – поза чергою… Звідки вони беруть гроші й куди їх дівають?.. Друга Велика депресія змінила все до невпізнання… Проголошено курс на централізацію фінансової системи…
Друга Велика депресія і роль держбанків
Державні банки – це безвідмовна прислуга урядів у багатьох країнах, не лише в Україні. Окрім сервільності та готовності виконати будь-яку забаганку уряду (і зажадати при цьому найменший, далеко не ринковий відсоток за свої послуги), держбанки також відіграють роль синекури для урядових фаворитів. Кожен новий уряд вважає пріоритетним кадровим завданням підсадити в крісло голови правління того чи іншого держбанку свого ставленика, і крісла ці фігурують у матриці розподілу посад на одному рівні з міністерськими портфелями та очільництвом у державних монополіях.
І все ж таки, попри тактичну принадність у докризові часи економічного лібералізму, стратегічне майбутнє держбанків піддавалося сумніву. Могила банку «Україна» навіювала сумні спогади. Ощадбанк ледве випростався із гамівної сорочки безнадійних боргів, пережив моніторинг міжнародних фінансових організацій і обережно почав чи не з нуля писати власну кредитну історію. Хіба що Укрексімбанк, треба визнати, тримався весь цей час молодцем – давалася взнаки його зорієнтованість від початків діяльності на західні банківські стандарти. Розмови про приватизацію держбанків набирали сили, їх назви вже вписувалися в проекти приватизаційних списків – на рівні з Укртелекомом.
Друга Велика депресія змінила все водночас і до невпізнання. Крах віртуальної економіки залишив попелище від репутації не одного західного банку. Справи розвиваються настільки кепсько, що, схоже, просто участю держави (США, Великої Британії, Нідерландів, Франції чи будь-якої іншої) у банківському порятунку вже не обмежитися – мова дедалі більше йде про націоналізацію банківської ситуації. Стаття в американському журналі «Тайм» обґрунтовує, чому США, принаймні на деякий час, не уникнути націоналізації значної частки фінансового сектора.
Тож годі дивуватися, що на такому апокаліптичному тлі держбанки України наповнилися якщо не грішми, то – новим змістом. Грішми, звичайно, наповнилися теж (і передусім Ощадбанк), щоправда, гроші ці певною мірою специфічні. А ось покликання в держбанків у часи кризи, браку фінансування, обмілілого бюджету, а на додачу ще й газових неплатежів – особливе. За умов відсутності коштів на реалізацію урядових проектів і програм вони мають їх забезпечити. За будь-яку ціну – бажано, найменшу. При цьому під узагальненням «держбанки» мається на увазі передусім Ощадбанк, оскільки Укрексімбанк поки що не кидають на передову. Його тримають у близькому тилу – очевидно, час для його фінансових подвигів ще прийде.
Звідки вони беруть гроші?
З осені у бюджеті відлагоджено безперебійну схему легалізації нацбанківської емісії, а в цьогорічному бюджеті її вже освячено сумнозвісною 84-ю статтею закону про бюджет. Уряд випускає облігації, держбанки купують їх за ціною, нижчою за ринкову (на останньому аукціоні, скажімо, за 15,6% річних), ці облігації хутко несуть до Нацбанку, а він під ці цінні папери видає банкам рефінансування. Іншими словами, повертає кошти, буцімто витрачені на придбання казначейських облігацій.
Такий кругообіг грошей у трикутнику «уряд – посередники (держбанки) – НБУ» може тривати вічно (або до пришестя наступного уряду), при кожному оберті наповнюючись вливаннями від НБУ. Прибери з цього трикутника посередника – отримаємо пряме фінансування бюджету з боку НБУ, що заборонено законом.
Однак закони для того й існують, аби в чиїхось світлих головах народжувалися шедевральні схеми, як їх обходити.
...І куди вони ті гроші дівають?
У грудні, коли для банківської системи фактично діяла заборона НБУ, чинна й сьогодні нарощувати кредитні портфелі, – Ощадбанк виявився рекордсменом. Тоді як колеги по банківському корпусу під оком НБУ (для кого – пильним, для кого – не зовсім) затискали видачу кредитів у залізні лещата, Ощадбанк наростив свій кредитний портфель більш як удвічі. На прохання уряду, якому держбанк, певна річ, не міг відмовити, Ощадбанк урятував поставки газу в Україну. Протягом грудня двома порціями він видав Нафтогазу 18-мільярдний гривневий кредит, який допоміг нашому монополісту розрахуватися в Газпромом за борги й розпочати – болісні, як потім з’ясувалося, – переговори щодо ціни на газ у 2009 році.
За умови, коли коштів на дотацію Нафтогазу в бюджеті немає (1,6 млрд. грн.. – хіба то гроші?), коли під чесне слово працівників газотранспортної системи України жоден західний кредитор не дасть уже ні фунта, ні долара, ні євро, – у Нафтогазу лишився один рятувальник – Ошадбанк. Але клієнт настільки тяжкий і так заплив за минулі опалювальні сезони борговим жирком, що здатен потягти на дно й самого рятувальника. 53% кредитного портфеля Ощадбанку припадає на одного клієнта – Нафтогаз, що й змусило рейтингову агенцію Fitch вкотре понизити рейтинги Ощадбанку.
Тож аби рятувальник справляв враження атлета, а не інваліда, уряд фактично проголосив курс на централізацію фінансової системи.
Евакуація почалася
А як інакше розцінити низку останніх урядових постанов та закликів? 52-ю постановою від 28 січня уряд зобов’язав усі тимчасово вільні кошти перевести з комерційних банків виключно до державних. Перед цим, у грудні, постановою №1082 щодо вдосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ уряд зобов’язав усі комунальні підприємства перевести свої банківські рахунки до Ощадбанку, аби забезпечити рух коштів до «Газу України». Щоправда, на сьогодні лише 10% із 900 підприємств ТЕК виявилися законослухняними, тож Нафтогаз вирішив їм про це нагадати.
Апофеозом став заклик Ю.В. до пенсіонерів переводити свої пенсійні рахунки з комерційних банків у державні. “Я хотіла б звернутися до пенсіонерів. Справа в тому, що ви отримуєте пенсії через ті банки, які вам зручні, у яких ви відкрили спеціальні рахунки, з якими ви уклали угоди. Але зверніть увагу, якщо той банк, де ви тримаєте свій власний пенсійний рахунок, вчасно – так, як це завжди було, – не віддав вам пенсію, то у мене є порада: усе ж таки користуйтеся послугами державних банків – “Укрексімбанку” та “Ощадбанку”, які виконують свої зобов’язання абсолютно чітко”, – сказала Тимошенко.
Поза сумнівом, прем’єр володіє найдостеменнішою інформацією щодо ситуації у фінансовому секторі, і езоповою мовою попереджає сьогодні про те, що стає реальністю за кілька днів. За час, що минув від того заклику, тимчасову адміністрацію запроваджено ще в кількох комерційних банках, а доллар перетнув позначку в дев’ять гривень.
Фактично, своїм закликом не довіряти комерційним банкам загалом і перевести свої пенсійні рахунки, зокрема, прем’єр оголосила евакуацію фінансового сектора на Ноїв ковчег. Як відомо, там місце «кожній тварі – по парі». Держбанків у нас – саме два.
Станіслав Голубенко
|
