|
Є, все-таки є життя навіть під час кризи! Хоч би як наші політики вважали, що земля крутиться навколо них і лише вони знають, що треба робити у “цій країні” – життя у ній триває. Здебільшого наперекір їм, а не завдяки.
Страшно уявити, наприклад, який вигляд мав би вчора “Металіст” чи “Шахтар”, якби над їхніми тренерами “нависали” зі своїми указами і постановами керівники країни, народні депутати і непідкупні наші судді та ще разом з якимось районним санітарним інспектором...
Поки що не дійшло до цього, тьфу-тьфу. І одразу три українських клуби прориваються в 1/8 фіналу Кубка УЄФА, виграючи у представників країн першої трійки рейтингу УЄФА -Англії, Іспанії, Італії.
Просто усмішка долі крізь темряву лютневої ночі! Обіймітесь, кредитори і позичальники, колектори і антиколектори, роботодавці і ті, хто зайняв чергу на біржі праці – кризи приходять і йдуть, а навколофутбольні емоції зігріють нас на всі часи.
Перед учорашніми матчами-відповідями, звичайно, у найскладнішій ситуації опинилися київські динамівці. 1:1 на своєму полі – не найкращий аргумент проти зарядженої на перемогу “Валенсії”.
Іспанці вдома заб’ють обов’язково, про це знали заздалегідь навіть ті, хто обожнює Богуша. А от хто забиватиме у “Динамо” за відсутності Мілевського і Бангура?
Кравець? Але він востаннє відзначався в офіційних матчах, здається, у вересні минулого року, Алієв теж втратив приціл, Кравченко ще підлаштовується у новій команді. Де Гільєрмо, коли побачимо В’ятрі?..
У звітному матчі більшість цих похмурих констатацій підтвердилися, але водночас він подарував нам хвилюючу драму, герої якої були за крок від поразки, але щасливо уникли її і повертаються додому зі щитом.
Тренер Сьомін уперто ставить на “зеро”, незмінно довіряючи Несмачному фланги динамівської оборони. Небезгрішність цих рішень ми бачили минулої осені у матчах Ліги чемпіонів, а цього року у двох матчах з “Валенсією” наш капітан відзначився особливо – у першій грі, пам’ятаємо, саме з його флагу пройшла гольова атака на ворота Богуша, ну, а вчора він заробив обидва штрафні, після яких “Валенсія” опинилася однією ногою в 1/8 фіналу.
Ну, дефіцит форвардів ще можна якось пояснити, але щоб не знайти надійного, повороткого флангового захисника…
І що на те скажеш, якби нарешті не прорізалися у Кравця бомбардирські якості і він не почав віддавати борги? Причому все сталося за кращими зразками футбольних сюжетів: напочатку гра в Артема зовсім не йшла, замість зачепитися за м’яч і пововтузитися із захисниками він раз-у-раз відкидає його назад, не відкривається у штрафному майданчику...
Між тим помітно, що динамівці загалом показують дуже змістовну командну гру і по суті нічим не поступаються одному з лідерів іспанського чемпіонату. Пресинг, контроль мяча, швидкі переміщення без метушні - все це виглядало у виконанні українців досить пристойно, навіть без поправки на лютий.
Для повноти вражень не вистачало лише одного – влучних ударів по воротах. І коли нарешті Кравець спромігся у першому таймі протаранити захист “Валенсії”, скинувши зі своїх плечей не лише двох суперників, але й нефарт останніх місяців, а тут ще суддя раз на десять років свиснув на нашу користь, не зарахував гол Вільї з офсайду, стало схоже на те, що терези хитнулися у бік киян.
На другий гол Кравця іспанці уже нічим не можуть відповісти. І хоча атаки їхні ще за інерцією дуже небезпечні, а кияни наприкінці грають іноді просто на відбій, матч докочується до цілком логічної нічиєї – 2:2, яка стала переможною для “Динамо”.
Таким чином в 1/8 Кубка УЄФА 12 березня на нас чекає українське дербі: “Динамо”-“Металіст”. А репетицією до цього буде їхній матч в українській Прем’єр-лізі 4 березня.
Раціональний Маркевич вибудував команду-машину, яка безжалісно перемелює в Європі уже шостого суперника поспіль! І не пропускає при цьому, от що.
Імпульсивний же Сьомін робить команду, яка грає на нервах, робить помилки, виправляє їх, але іноді і не… Словом, трапила коса на камінь, буде на що подивитися! І пошкодувати, що жереб звів наші команди на такій ранній стадії турніру.
Учора у матчі проти “Сампдорії” харків’яни у себе вдома були повними господарями становища. 3:0 за підсумком обох матчів, це ж треба було на таке спромогтися. Нехай “Сампа” зараз не в найкращому стані, лише 14-е місце у серії А, у неділю матч проти “Мілана”, але це - їхні проблеми.
Для Маркевича складність була в тому, щоб налаштувати команду на боротьбу, вивести на максимальний рівень мотивації. Розмови про те, що генуезці навіть залишили вдома стрижневий тандем Кассано – Паломбо, звичайно, могли розхолодити гравців “Металіста”, тому на передматчевій прес-конференції він не вдавався до зайвих розмов навколо того, хто і для чого вийде на поле.
Постаратися забути про перемогу в Італії, зіграти у свою силу, переграти конкретного суперника у конкретному матчі – з цим він вивів команду на поле стадіону «Металіст».
І вже перші хвилини показали, що харків’яни свого не впустять. Рикун опинився на ударній позиції на правому фланзі, але якось не так дістався до мяча, на довгому кроці, кажуть у таких випадках, і удар не вийшов влучним. Активно розпочав Олійник, відчувалося, що йому дуже хочеться розписатися у воротах “Сампи” так само як і в першому матчі, але тренерські вказівки змушували його відпрацьовувати по всій довжині поля.
“Металіст” недовго дав гостям грати на зустрічних курсах. Гол у виконанні дуету Едмар-Валєєв ще залишав певні шанси італійцям, все одно їм треба було забивати не менше двох мячів, але удар-красень Коельо поставив хрест на сподіваннях гостей. Жажа виконав штрафний у своєму кращому стилі, та ще й м’яч пішов у ворота з відскоку. Такі не беруться.
2:0 уже у першому таймі, і італійці вийшли по перерві лише з надією уникнути розгрому. Періодично гравці українського клубу просто затискали гостей на їхній половині поля, залишали їх без м’яча.
Всі три заміни, до яких вдався тренер “Сампи” Маццаррі, були, скоріше, номінальними, з відчаю. Нічим нові гравці не здивували господарів, як, власне, і ті, хто вийшов у стартовому складі.
Фаворитом був і донецький «Шахтар» у матчі з «Тоттенхемом». Лондонці відверто зробили ставку на внутрішні турніри, на Кубок своєї Ліги, і проти донеччан виставили не найкращий склад.
Досвідчені гравці «Шахтаря» повинні були покарати господарів за таке піжонство і зробили це. Нехай на нервах, з помилками і не так упевнено, як у першому матчі, але результат потрібний забезпечили - 1:1. «Тоттенхем» пішов по-англійськи, непомітно, а «Шахтареві» випадає побачення з московським ЦСКА.
Мірча Луческу, який проводить, очевидно, свій останній сезон в Україні, має знати, як слід налаштувати «своїх» бразильців проти бразильського ж наставника москвичів – Зіко, і додати таким чином успішні завершальні штрихи до свого послужного списку.
А тепер звернімося до рейтингу коефіціентів УЄФА. Україна у сезоні 2008/2009 набрала рекордну для себе суму - 10,625 бала (досі було 8,100), займаючи у таблиці третє місце слідом за Англією та Іспанією. Позаду навіть Італія! А за підсумками останніх п’яти сезонів клуби України набрали 35,850 – 10 місце, у Португалії, яка йде на 9-му - 35,891.
Звичайно, ці показники зміняться вже після 1/8 фіналу, та й не факт, що у нас потім знайдеться одразу п’ять гідних команд, які можна буде заявити для участі в єврокубках, але наразі є чим пишатися. Український футбол, принаймні в особі його найсильніших клубів, уже переріс стадію становлення, юнацької нестабільності і може ставити перед собою завдання найвищого ґатунку. Хто б наважився прогнозувати після грудневого жеребкування матчів плей-офф Кубка УЄФА, що наші клуби пройдуть суперників з першої трійки футбольних грандів Європи. Але ж змогли.
Про всяк випадок згадаємо – фінал Кубка УЄФА відбудеться 20 травня у Стамбулі. Квитки уже продаються, 11,5 тисяч їх поширюють через офіційний сайт УЄФА.
Олег Олійник
|
