Проблема батьків і дітей - вічна, як світ. В усі часи і в усіх народів покоління конфліктують між собою. Батькам часто не подобається спосіб життя їхніх чад, а ті в свою чергу не люблять, коли їх “вчать жити”. Нерідко такі конфлікти межують з криміналом і закінчуються трагедіями. Саме так трапилося і на Іршавщині.
Близько півдев’ятої ранку в Іршавський райвідділ міліції надійшло тривожне повідомлення з лікарні. Медики сповістили, що бригада швидкої допомоги доставила травмованого чоловіка. Все тіло людини - тулуб, руки й навіть нижня щелепа були в глибоких порізах. Попри всі намагання лікарів, врятувати пацієнта не вдалося, він невдовзі помер, так і не прийшовши до тями.
На місце скоєння злочину виїхала посилена слідчо-оперативна група на чолі з начальником Іршавського РВ ГУМВС підполковником міліції Іваном Гольчею. До її складу входили також його заступник підполковник Володимир Лизанець, начальник карного розшуку підполковник Володимир Івегеш, старший оперуповноважений карного розшуку капітан Дмитро Антол, експерт капітан Михайло Половка.
Особу потерпілого встановили швидко - це був 26-річний Микола (з етичних міркувань імена змінено), житель села Малий Раковець. Його убивцю міліціонери затримали в рідному населеному пункті. Ним виявився не хто інший, як рідний батько - 54-річний Степан...
Сам потерпілий - далеко не простий “фрукт”. Раніше судимий (правда, умовно) за те, що побив жінку. Сусідка попросила Миколу, аби той відігнав з її городу його корову, бо та їсть кукурудзу. Не знати чому, але молодика зауваження старшої жінки дуже розлютило, й замість корови той узявся за неї... Через “дурний” характер його небезпідставно побоювалися і односельці, і самі родичі. Високий на зріст, дужий фізично він не раз спалахував з будь-якої причини й хапався за кулаки. Діставалося від сина і рідному батькові. В хлопця були проблеми з психікою, навіть стояв на відповідному обліку. Неодноразово його скеровували на примусове лікування в Берегівську психіатричну лікарню. Такі типи небезпечні для оточення і рано чи пізно вони таки коять біду.
- Коли потерпілому було три роки, померла його мати, й батько виховував двох дітей сам, - розповідає начальник Іршавського РВ ГУМВС Іван Гольча. - Старший брат живе неподалік із власною сім’єю, а потерпілий жив удвох із батьком. Ніде не працював, забирав у няня гроші, міг і побити його. До слова, батько, на відміну від сина, має в селі хорошу репутацію: майстерний коваль, спокійний за характером, односельці про нього добре відгукуються.
Востаннє синок побив рідну людину за кілька днів до трагедії. Розійшовся тоді не на жарт: обіцяв, що «порішить» і брата з дружиною, і батька... Вочевидь, ненькові нічого не залишалося, як самому випередити свого мучителя. “Уже мені так набрид, що я не бачив іншого виходу”, - зізнається міліціонерам сам батько-вбивця.
Того фатального ранку, коли Микола ще лежав у ліжку, Степан схопив кухонний ніж. Бив люто, не зважаючи, куди цілить. Син ще зумів вибігти на вулицю й покликати сусідів, аби відвезли його в лікарню.
Батька, котрий зарізав рідного сина, затримали. За фактом навмисного вбивства міліція порушила кримінальну справу. Підполковник Гольча стверджує: це перша така сімейно-побутова трагедія в Іршавському районі за останні роки, аналогічна була ще в 1995 році.
Подібний випадок трапився не так давно на Рахівщині, де спокійний загалом чоловік зарубав сокирою психічно хворого хулігана, котрий теж бив усіх підряд. У цивілізованому суспільстві буйних “психів” прийнято ізолювати. Ми ж і далі воліємо жити за відомим принципом: доки грім не гряне...
Володимир ПАВЛЮХ,
ВЗГ ГУМВС України в Закарпатській області
|
