|
У квітні Ужгородській митниці – 25! Чверть віку – на захисті економічних інтересів держави
2 квітня 1984 року згідно наказу Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР №189 було створено Ужгородську митницю. Хоча насправді історія її розпочиналася на століття раніше… Як свідчать історичні дослідження, 1 липня 1878 р., коли Закарпаття належало Австро-Угорщині, в Ужгороді було введено мито на бруківку, якою обкладалися усі дороги державного значення та вулиці. У 1938 році згідно з першим Віденським арбітражем Ужгород було розділено навпіл на дві держави – Угорщину та Чехословаччину. Тоді в невеличкому містечку нараховувалось щонайменше 5 (!) митних постів. А на теперішній вулиці Митній, по якій проліг угорсько-чехословацький кордон, знаходився Митний дім (1926р.) Перший митний перехід вже за радянських часів запрацював у 1960 році на українсько-чехословацькому кордоні поблизу Ужгорода.
Звичайно, за кожним днем історії цієї установи стоїть її дружній і професійний колектив, який стійко долав усі труднощі становлення та розвитку митної справи на Закарпатті. Недарма кажуть, що Ужгородська митниця – кузня професіоналів. Зрозуміло, що про кожну особистість на zakarpatpost.net не розкажеш. Тому ми вирішили розповісти про Ужгородську митницю та її колектив очима колег-журналістів, які надіслали на адресу митної установи свої відгуки та побажання до 25-річчя її створення.
Валентина Доброта, журналіст телеканалу «1+1»
- Чверть віку існування - це той проміжок часу, коли вже можна підводити серйозні підсумки вашої роботи. Ужгородська митниця — це не просто «Західні ворота» країни, це - обличчя держави. Щодня тисячі громадян із зарубіжних країн, перетинаючи митні кордони, зустрічаються саме з вами i сподіваються на ваш високий професіоналізм, чесність i гідність. Я переконана, ви просто нездатні підвести їх сподівання. Власне, як не підвели i мої коли я, ще журналісткою телеканалу СТБ, знімала сюжет про роботу митників. 3ізнаюся, мої зйомки на митному посту «Ужгород», були першим досвідом роботи на міжнародному автомобільному пункті пропуску. Насамперед, мене вразила мовна багатогранність людей, котpi перетинають кордон. На українсько-словацькому кордоні користуються не лише цими двома мовами, i плюс міжнародною англійською. Як на мене, ужгородські митники володіють щонайменше п’ятьма мовами i розуміються на декількох діалектах. Я розумію, що знання мов це ще не ознака професіоналізму митника, але відсутністъ черг на кордоні, організованість, знання справи - дають мені всі підстави стверджувати про ваш високий професіоналізм. Упевнена, що в такий тяжкий час для економіки країни, ви зможете своєю ефективною працею забезпечити наповнення бюджету держави, протидіяти контрабанді, та підносити імідж України на світовій арені.
Тетяна Вашаргелі, гол. редактор інформаційних новин телеканалу «Тиса 1»
- Стосунки журналістів iз будь-якою структурою базуються на власному досвіді спілкування. Можна зауважити: будь-які стосунки вибудовуються (або нi) саме в такий cnoci6. Однак, спілкування iз мас-медіа має певну специфіку - з цим, вочевидь, сперечатися важко! Окрім добору інформації iз різних офіційних, i не зовсім, джерел, суттєву роль відіграє те, в який cnoci6 ведеться власне спілкування iз представниками структури, яка викликала особливий iнтepec журналіста.
Ужгородська митниця у цьому ceнci посідає особливе місце. Чи-то завдяки прес-службі, яку традиційно очолюють фахівці, добре ознайомлені із роботою журналістів, чи-то за особливого сприяння її керівника, який iз повагою ставиться до вcix, без винятку, працівників пера i мікрофона, незалежно від статусу органу, в якому вони творять. Стосунки між Ужгородською митницею та мас-медіа налагоджені таким рідкісним чином, що дозволяють і оперативно виконувати покладені на обидві сторони завдання, і зберігати обом сторонам гідність: медійники отримують жадані новини та роз’яснення, митники – перевірені фактами інформації.
Звичайно, робота поважної структури оцінюється за відповідними показниками, у яких – цифри, надходження, досягнення. Але… На моє глибоке переконання, така «дрібниця», як співіснування з пресою, хоч i не відіграє основну роль, усе ж є яскравим виразником ставлення до громадської думки, а нашій громаді, окрім відсутності кризи, поважних доходів, пристойних умов, хронічно не вистачає поваги i гідності! За роки тривалого спілкування з Ужгородською митницею жодного випадку порушення таких «правил гри» мною зафіксовано не було, i я вірю, не буде!
Ярослав Галас, власкор газет «Факти», «Дзеркало тижня»
- Як власкор двох центральних газет, при професійному спілкуванні з державними структурами ціную, насамперед, оперативність i повноту подачі інформації. Ужгородська митниця якнайповніше відповідає цим критеріям i може дати фору багатьом іншим відомствам. Особисто мені неодноразово доводилося перетинати українсько-словацький кордон, тому з власного досвіду можу сказати, що головні принципи роботи ужгородських митників - це ненав’язливість, оперативність i доброзичливість. I це не дивно, адже тут працює чимало людей, котpi проявили себе на службі в iншиx серйозних структурах. Про окремих iз них мені випадала честь писати матеріали, які викликали значний інтерес читачів по всій Україні.
Світлана Ковбиця, власкор телеканалу ІСТV
- Кажуть, митна служба – давня, як світ. Ще серед учнів Христа були митники. Ужгородська митниця днями святкуватиме ювілей – 25-річчя з дня створення. Хоча насправді історія митниці в Ужгороді - чи не столітньої давності. В архівних документах є згадки, що ще за часів Австро-Угорщини та Чехословаччини в місті над Ужем було щонайменше 5 митних постів(!). Не секрет, що на Закарпатті професія митника є однією з найпрестижніших та авторитетних. Область межує одразу з чотирма європейськими країнами. І через цю геополітичну специфіку діяльність працівників митної служби, яких називають вартовими економічних інтересів держави, є надзвичайно відповідальною. Майже за 5 років співпраці з Ужгородською митницею щоразу вражає факт: люди, що тут працюють – відмінні професіонали та приємні співрозмовники. Зазвичай, простий інспектор, не гірше за керівника митниці, знаходить лаконічну й виважену відповідь на усі журналістські запитання. Навіть найгостріші. Згадалося, як в одному з інтерв’ю начальник Ужгородської митниці Михайло Порада не без гордості сказав, що 95 % митників мають вищу освіту. А кожен другий – навіть по дві. Тож нехай високий інтелект, професійність, людяність та виваженість повсякчас супроводжують митників. Тоді українці будуть спокійними. Бо у них є надійний форпост на українсько-словацькому кордоні.
Наталя Зотова, власкор телеканалу «1+1»
- Я щаслива, що маю таку гарну нагоду привітати колектив Ужгородської митниці з 25-річним ювілеєм. Але водночас хочу зазначити, що митним традиціям Закарпаття насправді вже понад століття. I дуже приємно, що цей безцінний досвід не тільки допомагає надійно охороняти наші кордони, а й позитивно впливає на співпрацю саме з журналістами. Без перебільшення скажу, що для мене особисто Ужгородська митниця є взірцем інформаційної співпраці. Розуміння з боку керівництва i бездоганна робота прес-служби - це те, що дозволяє мені, як кореспонденту служби новин, завжди бути в курсі всього, що вібувається на кордоні, вчасно i в повному об’ємі подавати глядачеві цікаву необхідну i корисну інформацію. Хочу зазначити, що мова йде не лише про так звані «позитивні» сюжети. Адже критичних i проблемних теж вистачає. Але жодного разу я ще не почула на свою адресу невдоволення чи якогось докору i наша співпраця від цього не погіршилася, як це іноді буває в роботі з чиновниками. Мало того, дуже часто саме митники були ініціаторами таких «незручних» для них тем. Вражає ще й те, що майже весь персонал Ужгородської митниці дуже добре знається на тонкощах відеозйомок. Підказують нам цікаві плани, лаконічно дають інтерв’ю, знають, що таке: «стенд апи», «синхрони», «підводка» i т.п. Ну а «прямі» включення з кордону - це взагалі найприємніші миті у моїй роботі, бо все відбувається настільки злагоджено, ніби ми з митниками дійсно одна команда. Словом, талановиті люди - талановиті у всьому!
Петро Гойс, кореспондент «Українські новини», головний редактор газети «РІО»
- 25 років тому, коли на початку квітня була створена Ужгородська митниця, важливий поштовх відбувся не тільки в економічному житті обласного центру нашого краю, а й у довгоочікуваному відновленні дружніх та родинних стосунків iз Чехословаччиною, якій історично кілька десятилітъ належало Закарпаття. Тисячі українців, словаків та чехів, перетинаючи єдиний відкритий на українсько-словацькому кордоні пункт пропуску «Ужгород», отримали змогу вільно спілкуватись, навідувати близьких, подорожувати.
Сьогодні Ужгородська митниця - це потужна структура, яка надійно охороняє «Західні ворота» України, злагоджено поповнює казну області, професійно обслуговує тисячі підприємств та громадян, які перетинають кордон. Мені особисто дуже часто доводиться їздити закордон на міжнародні конференції, тренінги. Тому можу з впевненістю відзначити професійну роботу та високу культуру ужгородських митників, які завжди з доброзичливою посмішкою зустрічають i проводжають, оперативно здійснюють митний контроль, фахово консультують. Тому, вирушаючи до Австрії, Чexiї чи Німеччини, до яких можна дістатись іншими кордонними шляхами, я iз задоволенням обираю саме п/п «Ужгород». Особливо хотів би також відмітити високий рівень спілкування та добре налагоджену співпрацю з журналістами. В першу чергу вражає оперативність надання інформації та якість її підготовки: неупередженість, об’єктивність, змістовність.
Марина Коваль, власкор телеканалу ІНТЕР
- Мудра істина каже: «Хто володіє інформацією, той володіє світом!». 3 потоку тих повідомлень, які ледь не щодня приходять від вас на наші поштові скриньки i лунають з наших телефонів, ми робимо висновок - Ужгородська митниця володіє Всесвітом!
Спочатку ми дивувалися, звідки Ви черпаєте стільки інформації?! А потім зрозуміли: Ви ж caмі її творите. Важкою i невтомною працею, вдень i вночі, без вихідних i без свят, коли дошкуляє холод i втомлює спека, коли душу переповнює смуток чи серце стукоче від радості. Ви просто працюєте й сумлінно виконуєте cвoї професійні обов’язки, а нам нічого не залишається, як констатувати результати вашої роботи. Тож залишайтесь i надалі гідними своїх мундирів!
Наталка Пeтepвapi, кореспондент paдio «Свобода»
- За 25 років щохвилинного патрулювання кордонів України Ужгородська митниця довела - вона необхідна й незамінна, а її працівники - справжні професіонали. Доказом цього є насамперед неухильне виконання законів, наповнення бюджету нашої країни, а ще — таке ставлення до людей, що кожен, хто нині перетинає кордон, може з вдячністю зауважити: ужгородські митники працюють по-європейськи.
Щиро зізнаюсь, що за 9 років роботи в 3MI, мені ще жодного разу не довелося нарікати на закритість митниці чи приховування інформації, навпаки — відкритість i лояльність до журналістів спостерігається завжди i у всьому. До прикладу, коли на вcix митницях України через зміни в законодавстві європейських країн виникали кілька кілометрові черги вантажівок, Ужгородська митниця вкотре довела свій високий професіоналізм. Мова про те, що, маючи досвід роботи за різних умов та різних навантаженнях, ужгородські митники майже вдвічі збільшили пропускну спроможність наших пунктів пропуску, завдяки чому експортно-імпортні операції між Україною та Європою практично не припинялися, товари вчасно доставлялися до країн призначення, й наша держава не втратила свого обличчя на економічній арені світу.
Леся Кешеля, журналіст 5-го каналу
- Як складно щодня знаходити цікаві новини у такому невеличкому регіоні, як Закарпаття, де життя тече розмірено, я знаю з власного досвіду. А тому швидка та оперативна інформація тут на вагу золота. З цього погляду митниця для нас, журналістів, завжди була тією рятівною соломинкою, яка давала можливість створювати цікаві сюжети навіть у період інформаційного затишшя. Тут завжди знаходилось про що розповісти. А сама робота митників нагадувала мені часом нашу, журналістську: ніколи не знаєш, які випробування випадуть тобі на долю під час виконання професійного обов’язку. А нестандартних ситуацій, особливо під час зйомок сюжетів, було чимало. Пам’ятаю, як ми вибралися до прикордонного села, яке іронія долі розділила на дві частини: угорську та українську. Однак з’ясувалося, що й на нашому боці серед місцевого населення української ніхто не знає. Хоч мовою жестів спілкуйся! І тут в нагоді стали наші ужгородські митники, які виявилися не лише поліглотами, а й справжніми психологами. Вони легко знайшли спільну мову з місцевими і за лічені години сюжет був готовий до ефіру. Тож бажаю моїм любим колегам не зупинятися на досягнутому, розвиватись і вдосконалюватись. А я особисто переконана, що такими професіоналами, як наші українські митники, могла б пишатися митна служба будь-якої європейської країни.
|
