|
На вулицях міста зацвіли черешні, магнолії. До Ужгорода, щоб помилуватися буйним цвітінням екзотичних дерев, навіть приїжджають туристи з інших регіонів країни.
Особливо полюбляють фотографуватися біля буйно-пишних магнолій.
Близько двох тисяч дерев магнолій (саме стільки їх налічується у місті) милують око та приємно подразнюють нюхові рецептори ужгородців. За словами місцевих дендрологів, ці диво-квіти завезли в наше місто 100 років тому. За китайською легендою, магнолія колись зовсім не мала квітів. Її висаджували в селах завдяки тому, що велике листя вдень давало прохолоду, а ввечері наповнювало повітря ароматом. Так було завжди, сотні і сотні років.
Але одного разу на якесь село напали маньчжури-хунгузи. Вони вбили всіх селян, дорослих і дітей, спалили їхні помешкання і знищили урожай рису. Залишили лише сто найгарніших дівчат і зв’язали їх під магнолією, а самі почали святкувати перемогу. Дев’яносто дев’ять днів і ночей гуляли вороги і кожного ранку лишали вони під деревом замордовану дівчину.
Коли прийшов вечір останньої, дівчина зі сльозами обійняла дерево і промовила: «Рідне дерево, ти одне бачило наші муки. Не допусти, щоби тлін спорожнив наші тіла, не дай нам умерти назавжди...»
І сталося диво: розпустилось сто чарівних біло-рожевого кольору квіток. Розлючені хунгузи порубали дерево на шматки і розкидали їх по дорогах. З кожного шматка дерева виростала магнолія, і щовесни сто запашних квіток розпускались на ній. Ось чому квіти магнолії такі духмяні і прекрасні, як ті нещасні дівчата, що продовжують жити в бутонах.
І справді, якщо вранці доторкнутись до бутона, то відчувається тепло. А якщо квітку піднести до вуха, то можна почути тихий стук дівочого серця.
| 
