За дискусіями про те, коли ж мають відбутися наступні президентські й парламентські вибори, ми якось забули, що через рік на нас чекає ще одна, мабуть, не менш важлива кампанія – місцеві вибори.
Визначити коло потенційних кандидатів на мерські посади найбільших міст та зважити їхні шанси на успіх спробували журналісти тижневика «Коментарі» у спеціальному випуску «Хто стане мером вашого міста».
Ужгород: під патронатом Балоги
Сьогодні міську владу обласного центру Закарпаття повністю контролює Сергій Ратушняк (Блок Литвина). Однак подальша його кар’єра як міського голови Ужгорода багато в чому залежить від того, який статус на момент виборів матиме Віктор Балога, котрий давно конфліктує з Ратушняком.
На наступних виборах Балога може зробити ставку на Андрія Погорєлова (начальника обласного Державного управління охорони навколишнього середовища і сина екс-мера) або на директора Ужгородського коньячного заводу Володимира Гісема, який є депутатом обласної ради (фракція СПУ, що входить до «балогівської» більшості).
Якщо ж після президентських виборів нинішній керівник Секретаріату Президента переміститься в нижчу політичну лігу, то битва за крісло мера Ужгорода стане для нього значно важливішою. У цьому разі до списку потенційних претендентів-«балогівців» можуть потрапити Ігор Кріль, Василь Петьовка і навіть сам Віктор Іванович.
Київ: Кличко проти Пилипишина
Боротьба за столичний «трон», на думку тижневика, вестиметься між Віталієм Кличком (лідером однойменного блоку у Київраді) та Віктором Пилипишиним (головою Шевченківської райради, Блок Литвина), оскільки чинний мер Леонід Черновецький безнадійно втратив електоральні симпатії.
В обох кандидатів у запасі є той аргумент, що вони послідовно боролися й борються з найодіознішими рішеннями нинішнього мера й водночас не вплутувалися в протистояння між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко.
Черновецький після перемоги на торішніх перевиборах почав розглядати Київ як надійну базу для скорення всеукраїнських вершин. Водночас участь у президентських і особливо парламентських виборах є для нього способом відновити свої підупалі позиції в столиці, а якщо програш боротьби за Київ стане невідворотним, – знайти «запасний аеродром» у вигляді парламентського крісла.
Майже напевно можна прогнозувати, що в боротьбі за посаду мера столиці знову візьмуть участь парламентарі Микола Катеринчук і Василь Горбаль. Для Катеринчука київські вибори можуть взагалі виявитися єдиним шансом не випасти за борт великої політики. А Горбаль, якщо зуміє наростити особистий результат і відсотки голосів, відданих за «регіоналів», зможе розраховувати на зміцнення своїх позицій у Партії регіонів – зокрема на те, що його донецькі однопартійці, які мають свої інтереси в Києві, уже не діятимуть в обхід його.
БЮТ відклав свої київські плани «на потім», яке настане, мабуть, уже після президентських виборів.
Львів: по місту бродить привид Тягнибока
Найбільш потужними опонентами мера Андрія Садового на майбутніх виборах є політики, які зараз перебувають поза межами міської політичної тусовки. Такими “Коментарі” вважають депутата від Партії регіонів Петра Писарчука та лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока.
Перший майже стовідсотково йтиме на вибори і вважає свої шанси доволі непоганими, відзначає видання, посилаючись на інформацію з оточення депутата. Писарчук не припиняє благодійної діяльності, роздаючи гроші як на громадські проекти, так і просто окремим людям. Якщо раніше доброчинність Писарчука відбувалася практично без жодного розголосу, то останнім часом її почали широко піарити.
Як передвиборчу активність сприймають і запуск замість доволі старомодної газети «Україна і час» нового проекту під назвою «Інформатор». Видання має потужну команду журналістів і більш сучасний підхід як до менеджменту, так і до висвітлення діяльності самого Писарчука, пишуть «Коментарі».
Чи не найбільшою інтригою виборів львівського мера, відзначає видання, є питання про те, кого підтримає ВО «Свобода», якщо Олег Тягнибок не захоче брати в них участь. Адже інших власних реальних кандидатів на посаду міського голови ця партія, на думку тижневика, не має.
БЮТ також не має політиків, які могли б поборотися за крісло мера, зауважують «Коментарі».
Андрія Шкіля і Олексу Гудиму участь у мерських перегонах не цікавить, Степан Курпіль є чи не найбільшим захисником чинного голови перед керівництвом блоку, а Іван Денькович навряд чи зможе скласти конкуренцію Садовому, Писарчуку чи Тягнибоку, резюмує видання.
Дніпропетровськ: повернення Лазаренка
Фаворитом мерських перегонів вважається теперішній міський голова Іван Куліченко. Два головні конкуренти Куліченка – депутат міськради від блоку Лазаренка Загід Краснов і голова громадського руху «Наш дім Дніпропетровськ» Ігор Циркін, якого називають креатурою дніпропетровських олігархів із компанії «Алеф» Євдокимова й Шамотія.
Активісти очолюваних ними організацій завзято фарбують під’їзди й підмітають вулиці, що вигідно контрастує із бездіяльністю офіційних комунальників.
До списку можливих кандидатів можуть також приєднатися голова обласних «регіоналів», народний депутат Олег Царьов і голова правозахисного союзу «Закон і честь», колишній заступник начальника обласного управління СБУ й начальник обласної міліції Іван Ступак.
Донецьк: регіонали соромляться своєї партійності
Найбільші шанси на перемогу має чинний мер Олександр Лук’янченко, якого називають креатурою групи Рибака – Азарова. Через падіння довіри донеччан до Партії регіонів прихильники Лук’янченка радять йому особливо не виставляти свою партійність, а брати приклад зі свого київського колеги Леоніда Черновецького, який двічі перемагав на виборах під прапорами власного блоку.
Впливовий «регіонал» Борис Колесніков неодноразово пробував замінити Лук’янченка на посаді міського голови. Однак у Партії регіонів стверджують, що для того, аби позбутися Лук’янченка й узяти мільйонний Донецьк під свій цілковитий контроль, Колеснікову доведеться як мінімум умовити чинного мера більше не балотуватися.
Крім того, останнім часом з’явилися чутки про змову колись непримиренних груп «регіоналів» з метою повернути в мерське крісло Володимира Рибака.
Черкаси: бютівець, бютівець і ще раз бютівець
Це місто справедливо вважають головним у країні епіцентром «внутрішньобютівської» боротьби, яка триває вже четвертий рік.
Практично всі черкаські політики орієнтуються або на чинного мера й екс-«бютівця» Сергія Одарича, або на колишнього керівника й колишнього нардепа від БЮТ Володимира Олійника, або на впливового нардепа-«тимошенківця» Богдана Губського, або на віце-спікера Верховної Ради, «бютівця» Миколу Томенка.
Нині головним фаворитом майбутніх мерських перегонів продовжує вважатися Сергій Одарич. Він на жодну хвилину не припиняв піар-активності, а з квітня цього року розпочав «турне» по трудових колективах і будинках культури Черкас зі звітом про свою діяльність у кріслі градоначальника, що більше нагадує старт виборчої кампанії.
Єдиним реальним опонентом Одарича на сьогодні є керівник місцевої медіа-групи «Антена» Володимир Мамалига. Створене ним громадське об’єднання «Народний фронт» з початку року провело кілька масових акцій протесту проти «корупції київських варягів» (якими Мамалига вважає команду Одарича – Бродського) й ініціювало референдум щодо відставки міського голови.
Два місяці тому підірвали джип, до якого мали намір сісти Мамалига зі своїм десятилітнім сином і колегою з «Антени» й «Народного фронту» Валерієм Воротником. Обійшлося без жертв, але «фронтовики» відразу зв’язали подію зі своєю опозиційною діяльністю. Одарич же заявив, що опозиціонери самі підірвали свій автомобіль, сподіваючись на піар і відшкодування збитків страховою компанією. Однак прокуратура Черкаської області порушила кримінальну справу за статтею «замах на навмисне вбивство», і справа може набути несподіваного для черкаського мера обороту.
Чернігів: на озброєнні – технології Черновецького
Мер Олександр Соколов зберігає високі шанси на переобрання. Провідні в місті політичні сили за три роки так і не змогли виплекати гідних кандидатів, які могли б скласти йому конкуренцію.
Від БЮТ регіон нині курирують принаймні четверо народних депутатів – Валерій Дубіль, Борис Шиянов, Олег Ляшко та Іван Куровський. Боротьба між ними вкрай послабила позиції блоку в Чернігові. Маючи найбільшу фракцію в міськраді, «бютівці» так і не змогли сформувати антимерську більшість.
Міська фракція Партії регіонів фактично розколота на прихильників секретаря міськради Олега Шеремета (його цілком підтримує Соколов) і фракційного лідера Володимира Винниченка, який користується заступництвом голови обласного партійного осередку, нардепа Григорія Маньковського (той, у свою чергу, вважається близьким до Андрія Клюєва).
Колись авторитетна в Чернігові СПУ розгубила весь електоральний ресурс. На позачергових мерських виборах-2006 представник Соцпартії одержав лише 2% голосів.
Лідер обласної НСНУ, віце-спікер облради Олег Обушний, теоретично міг би конкурувати із Соколовим у разі, якщо буде висунутий від широкого фронту політичних сил, однак це малоймовірно. До того ж зараз він не виявляє якоїсь активності у справі підготовки до мерських перегонів.
Єдиним опонентом Соколова, хто вже розпочав агітаційну кампанію, є голова правління чернігівського «Партнер-Банку», лідер громадської організації «За Чернігів» Олексій Савченко.
Скандальну популярність 31-літньому бізнесменові принесла нетривала кар’єра футбольного мецената. Будучи президентом ФК «Десна», Савченко заявив на всю країну, що перемоги улюбленого клубу постійно купує шляхом давання хабарів футбольним суддям.
Савченко, колись близький до Соколова, тепер став одним із затятих його критиків (їхні стосунки зіпсувалися через навколофутбольні справи — Соколов нібито обіцяв Савченку виділити землю під новий стадіон, чого так і не зробив). Савченка також пов’язують із В’ячеславом Супруненком – зятем Леоніда Черновецького. Подейкують, що він уже запозичив у команди мера Києва деякі «передові технології», за допомогою яких планує перемогти свого кривдника Соколова.
За матеріалами тижневика «Коментарі»
| 
