Хто б міг подумати, що матч з одним з лідерів першості складеться для волинян так просто Після побаченого упевнюєшся у відсутності перспектив «Закарпаття» в прем’єр-лізі з таким складом.
Відверто кажучи, гостям настільки пощастило пропустити всього три голи, а не шість або сім, що словами це не передати. Якщо за кількістю пострілів по воротам суперники й мають паритет, то за якістю гострих моментів «Волинь» свого опонента переважила на усі триста відсотків. Нелогічним є й той факт, що забивали гості не з тих моментів, які були створені їхніми стараннями в атаці, а завдяки розхлябаності оборонців лучан.
І якщо у атакуючих діях закарпатці дійсно показали себе більш-менш кваліфікованою командою, то гра оборонців лідера просто вражала – ужгородці елементарно не відпрацьовували до кінця і досить часто втрачали м’яч у ситуаціях, коли волиняни, пресингуючи, просто відбирали м’яч у захисників один на один…
А перший натяк на перемогу «Волині» зробили її уболівальники, продемонструвавши комічний банер з натяком на смерть «вєдмєда», натякаючи на те, що на гербі гостей зображений ведмідь і продовжуючи відому тему комп’ютерного коміксу.
Почалася ж гра з досить активних дій у виконанні обох суперників, проте навіси та простріли хоча й створювали гостроту біля володінь кіперів, однак до реальних загроз не привели. А на сьомій хвилині господарі досить просто відкрили рахунок. Кінаш подав кутовий з правого краю, воротар до м’яча не дотягнувся і Пищур коронним ударом головою відправив шкіряного у лівий від себе кут – гол! Після цього команди понеслися в атаку і за мить обмінялися «люб’язностями» у вигляді потужних пострілів Давидова та Лісового над поперечинами.
Співвідношення сил на полі було настільки непропорційним на користь волинян, що лідерський статус ужгородці набував якогось комічного характеру. У цей час повеселила ситуація у ВІП-ложі, коли один з уболівальників перепитав у двох представників адміністративного штабу гостей, які досить емоційно коментували перебіг подій у грі, чи дійсно «Закарпаття» йде на першому місці й отримав чітку й горду відповідь, що так – на першому. Коли ж у закарпатців поцікавилися чого ж вони тоді так погано грають, то це викликало справжній регіт у присутніх і заціпеніння у «лідерів».
Перемога 3:2 й упевнені дії волинян довели, що команда, яка так ганяє лідера першолігових перегонів, здатна й на більше.
Прес-конференція після матчу волинян із «Закарпаттям» вийшла однобокою, адже представник гостей на спілкування з журналістами так і не прийшов, а самі ужгородці відразу після гри швиденько поїхали додому.
Віталій Кварцяний (головний тренер «Волині»):
- Сьогодні нам потрібно було вигравати з двозначною цифрою. Але футболісти настільки слабко розуміють, що від них хочеш, настільки вони «трясуни», настільки переживають за цей м’яч... Вже на останньому тренуванні я давав їм вправи, щоб футболісти 70-100 метрів обігравали фішки. Ведення, ведення, ведення... Ведення на високій швидкості. А сьогодні тільки один Кінаш зробив прохід на 15 метрів, віддав пас і ми відразу забили гол. Усі решта бояться цього м’яча як вогню - це проблема дитячої школи. Якщо хтось зі школи потрапить у фінал, вони туди не поїдуть, якщо виграють. Бо в них гри немає, діти б’ють по аутам. Я взяв з нашої школи в команду Марковця – 1993 року народження, Подригулю 92-го року, Циркуненко, Павлов, Жук, Карасюк – всі 91-го. Ніхто з них родзинку не показав. Поки Циркуненко єдиний заробляє «плюс». У нього поки не вистачає м’язової маси, але через два-три роки все буде. Всі решта настільки... бояться цього м’яча. Як навчили в школі – так і є. Це гравці, які навчені грати гарячково на результат. Виграють і вже не грають. Я це відчуваю, бо дивлюся усі ігри нашої школи. Вони не будуть грати в якісний футбол. Вони будуть пуляти м’яч, щоб зберегти цю перемогу. Інфарктна команда...
- Віталій Володимирович, можливо у молоді перевантаження? За збірну часто грають...
- Які перевантаження? Ви ж бачите, Павлов музику не читає. Він не розуміє куди йому бігти і що робити. Він вхолосту бігає і не чіпляється за м’яч. Це фактор: футболіст талановитий чіпляється за м’яч. Він повинен відчувати. А йому йде передача і тільки тоді він просинається. Починає тоді бігти, починає його трусити, починає танцювати... і це постійно продовжується. Перший тайм ми грали фактично в десять чоловік. Яке перевантаження?
Колись Буряк, Блохін грали за олімпійську, за національну, за дубль, за основний склад...
Фізично наша команди, ви бачили, що сильніше готова за «Закарпаття». Відчутно сильніше. І якби ми використали моменти, то голів було б мінімум шість. Просто боялися грати і припускалися помилок. Прості втрати м’яча, а на тренуваннях цього не буває. Виходять на гру - мандраж і все. Не хочуть.
Зараз ми працюємо в ощадливому режимі. Багато індивідуальної роботи, різні нестандартні вправи для розвитку. Для мене гра в один дотик – це страшно. Так є моменти, коли можна так грати. Але коли є простір потрібно на швидкості працювати з м’ячем. Та вони під час гри пуляють м’яча вперед, аж холод по шкірі йде...
|
