Із щоденника Сергія Федаки…
Минулими вихідними музеї Ужгорода відзначали Всесвітній день музеїв, працюючи з цієї нагоди безкоштовно. Закарпатський краєзнавчий музей робив це утретє – за активної підтримки Спілки підприємців і промисловців. Понад десяток місцевих бізнесменів дуже серйозно долучилися до організації фактично цілого фестивалю. Велике подвір’я замку нагадувало Бордоський чи Під замковий парки у найкращі їхні часи.
Присутнім було запропоновано перенестися у середньовіччя, до їх послуг були стрільба з лука і арбалета, їзда на конях, можна було і подивитися, і повчитися старовинним танцям, згадати прадавні розваги, як-от балансування на ходулях, перетягування канату тощо. Чоловіки підіймали однією рукою над головою металеву кольчугу (кількадесят кілограмів).
Найсильнішому вдалося це зробити 24 рази. Інший повторив його рекорд, але наступні два ривки виявилися невдалими, результат було зараховано як 24,5 рази. Були і рицарські бої у рові, забезпечені виписаними по Інтернету чотирма ентузіастами. Щоправда, середньовіччя той бій нагадував не надто. Мабуть, треба виховувати власні кадри. Організатори обіцяли, що наступного року майже все буде забезпечено вже місцевими силами.
Також відвідувачів вітав граф Міклош Берчені і його дружина Кристіна Чакі (артисти лялькового театру), які провели віртуальну екскурсію по своєму замку. Також «Бавка» показала у внутрішньому і окрему виставу. Працювали ковалі і один різьбяр. Піком урочистостей став запуск у небо кількох сотень надувних кульок з прив’язаними до них записками-побажаннями. Вітер поніс їх уздовж Ужа аж до Невицького. Натомість скансен перетворився на таке собі село народних майстрів: вишивка ,кераміка, художнє скло, дерево, бісероплетіння, інкрустація тощо. Традиційно там виступали художні колективи з народною музикою.
У виставковому павільйоні скансену демонструвалася пересувна експозиція «Дерев’яні скарби з Підкарпатської Русі в Чехії». На двох десятках стендів – фотографії шести закарпатських церков, вивезених за Т.Масарика до Чехії і Словаччини. У п’яти з них і нині ведеться богослужіння, щодо шостої на околиці Праги таке питання розглядається. А художній музей ім.Бокшая відкрив чотири додаткові зали, які багато років перебували на ремонті. Згодом планує відкрити ще три.
Це, очевидно, дасть можливість тримати, принаймні, у частині приміщень постійну експозицію. Судячи зі стану стелі, ремонт ще далеко не завершено, але про кінцеву картину вже можна судити. Що ж до святкової експозиції, тут було аж три сюрпризи. По-перше, було виставлено найкращі роботи закарпатських класиків. У такій високій концентрації їх демонстрували чи не вперше.
Сакральні роботи Й.Бокшая, майже цілий зал картин А.Ерделі, дві роботи І.Рошковича, маловідомі, але яскраві угорські художники, молодий А.Коцка, нестаріючий Е.Контратович (днями йому виповнилося 97). Багато чого раніше було відоме широкій публіці тільки за репродукціями енергетика же оригіналів, котрих торкалася рука майстрів, дуже висока, її вплив на глядача не порівняти навіть з найкращими репродукціями. По-друге, у двох залах експонувалися роботи угорської художниці Гойнал (по-нашому – Зоряни) Міклош.
Авторка молода, має чималий ресурс для подальшого розвитку, особливо щодо вдосконалення техніки письма, витонченості лінії тощо. Зате вона продемонструвала справжній талант, котрий ніде не купиш. На полотнах люди (зокрема автопортрети), тварини, птахи. Все витримано у мінімалістському стилі, близькому до японського живопису, що загалом характерно для нинішнього угорського мистецтва, яке стрімко орієнтується на східні традиції.
Музичний супровід до картин забезпечила донька художника Г.Булеци, котра навчається у Будапешті. Знаменно, що підтримати юну співвітчизницю прийшла ціла делегація з угорського консульства. По-третє демонструвалося ще й дуже оригінальне арт-відео, відзняте місцевими ентузіастами цього молодого мистецтва. У фільмі – ужгородські вулички та проспект, зняті з дуже несподіваних ракурсах, з автомобіля, в результат місто вийшло напрочуд динамічним і модерним.
Отже, день музеїв вдався всупереч усім проблемам, які маємо щодо державного фінансування культурної сфери.
|
