Днями справу кривавого бейcболіста розглянув суд.
Жорстоке вбивство у Києві розкрили міліціянти. 30-річний охоронець дачного кооперативу напав з ножем на свого 60-річного керівника. Добивав бейсбольною битою по голові.
Правоохоронці затримали лиходія за кілька годин. Для пом’якшення покарання він придумав свою версію злочину.
Нині на дачі ремонт. Скільки не намагалися господарі позбутися слідів убивства – все намарно. Дерев’яна підлога просякла кров’ю, не відмити.
Господиня дачі: «И мозги валялись. Это зверь редкий».
Її загиблий чоловік усе життя пропрацював на залізниці, згадує Любов Григорівна. Був головою дачного кооперативу. Того вечора в будинку сидів на самоті. Саме тоді до нього завітав дачний охоронець.
Любов Григорівна, дружина загиблого: «Он пришел с целью убить моего мужа».
Перед візитом гість, який уже мав проблеми з законом, хильнув, – розповідає Ігор, син загиблого. Господар запросив незваного гостя до столу, то ж охоронець причастився ще. Від випитого кров завирувала і чоловік вхопився за ножа.
Ігор, син загиблого: «Ударил вот так вот моего отца три раза в шею. Мой отец решил от него скрыться и убежал вот туда. В этом углу, получается, он его догнал, а тут бита лежала. Он схватил биту и, не знаю сколько раз, ударил моего отца по голове. Здесь было все в крови. Шкаф стоял. Он был забрызган. Здесь он его убил. От головы ничего не осталось – в морге восстанавливали».
Після скоєного вбивця забрав усі цінні речі і подався геть, знову-таки пити горілку. Його затримали за кілька годин. На допиті нелюд переконував слідчого, що нічого не крав і взагалі не вбивав, то він битою так завзято захищався від начебто буйного господаря дачі.
В`ячеслав Андрушко, слідчий Дніпровського РУ міліції міста Києва: «Потерпілий характеризувався як людина спокійна, врівноважена. Неконфліктна людина. Було зроблено висновок, що затриманий дає неправдиві показання, щоб відповідно отримати менший термін покарання».
Днями справу кривавого бейcболіста розглянув суд. Убивцю покарали вісьмома роками позбавлення волі. Рідних загиблого такий вирок тільки розгнівив.
Ігор, син загиблого: «Такой малый срок. Нет, говорю, больше надо. Нет никакой гарантии, что он выйдет, раз у него такое в крови, и никого другого не убьет».
Хоч і розпач здолати нелегко, родичі кажуть, знайдуть сили жити далі. Тепер єдиною розрадою для Любові Григорівни є онуки.
| 
