|
Гість газети «НЕДІЛЯ» Високопреосвященнійший архієпископ Мукачівський і Ужгородський ФЕОДОР.
– Ще раз хотілось би привітати вас з возведенням до високого сану – архієпископа…
– Відверто скажу – для мене особисто це було несподіванкою. І коли я висловлював подяку Блаженнійшому митрополиту Володимиру за возведення у такий великий сан, то зазначив, що це заслуга не моя, а моїх священиків, які працюють на ниві Христовій. Це заслуга нашого народу православного, який ревно захищає свою віру, це заслуга духовенства в роботі з молоддю, з народом, з дітьми, заслуга у будівництві храмів, наших монашествуючих, які відроджують монаше життя в монастирях. Це нагорода для всіх нас, і є запорукою подальших плодотворних трудів.
– Чи є проблеми з кадрами і чи вистачає священиків у ввіреній вам єпархії? Знаю, що подекуди у греко-католицькій єпархії один священик змушений розриватися поміж декількома громадами.
– У нас проблема в інший бік. Зараз закінчують семінарію і духовну Академію наші студенти і мені немає куди їх скеровувати. Приходи переповнені священнослужителями. Хоча в горах є невеличкі села на 60-80 дворів, які розташовані неподалік одне від одного. Звісно, такий маленький приход не може утримати священика, і він звершує богослужіння одну неділю в одному храмі, наступну неділю в іншому і т.д.
«А скільки ви дали священику, щоб він добре жив?»
– Як ви можете оцінити підтримку паствою своїх священнослужителів, адже часто доводиться чути розмови, коли окремі прихожани засуджують і підраховують, на яку суму живе священик? Здебільшого такі розмови точаться серед тих, хто реальної допомоги ані храму, ані священику не дає, а лише приходить до церкви подивитися, хто, як і у що одягнутий на службу, на якому авто приїхав і скільки поклав пожертв до церковної каси…
– На жаль, є така проблема. Стикаючись з такими людьми, я завжди запитую: «А скільки ви дали священику, щоб він добре жив?» Не можу сказати, що в нас немає проблем. Священики теж люди, які мають свої немочі, але для них є архієрей, який повинен слідкувати, щоб священик поводився відповідно і щоб паства була задоволена не тільки требовиконанням, але і як своїм духівником, незалежно від віку священика. Щодо матеріальних проблем, то вони, дійсно, є, оскільки церква живе за рахунок пожертв вірян. У давнину, багато віків тому у священика завжди був найкращий будинок, найкраща повозка. Разом з тим, мені було відрадно почути під час зустрічі зі святішим Патріархом в Києві, що церкві довірять 67 % віруючого населення. Не хочу перераховувати, скільки довіряють Президенту, уряду і т.д. – я повністю аполітична людина.
– Чи будуються зараз храми в єпархії? Чи криза все зупинила?
– На жаль, сьогодні криза вдарила по бюджету кожного громадянина без винятку і це теж віддзеркалилося на церкві. Трохи призупинилося або з меншими темпами здійснюється будівництво храмів, монастирів. У нашій єпархії зараз будується 40 храмів, а 15 - я вже освятив. Також освячено 4 фундаменти новоутворених громад.
Людину спокушує один біс, мирського священика - вісім, а монаха – сорок
– Чи йде нині молодь у монастир? Часто можна почути, що це єдине місце, де людина може знайти спокій у своїй душі та внутрішню рівновагу.
– Нині цей процес зазнає гальмування. В монастир йдуть, але не так часто, як раніше. У порівнянні з початком 90-х років це тільки 5 відсотків від тодішньої загальної кількості. Багато хто думає, що в монастир ідуть для духовних втіх. Проте – це все ілюзія. Довелось чути таку думку: людину спокушує один біс, мирського священика - вісім, а монаха – сорок. Так, дійсно, в монастирі в сорок разів більше спокус і випробувань. Зовні там спокій, благодатні умови для спасіння, але ворог людський найзапекліше бореться з тими, хто присвячує своє життя Богу. Він не буде боротися з тими, хто служать йому. Один із відомих духівників архімандрит Єфрем говорив: якщо в монастирі все спокійно, якщо життя налагоджено, значить в монастирі не все нормально. В монастирі повинна бути боротьба за головне – спасіння душі людської. Тому не дивно, коли в монастирях ми можемо побачити якесь непорозуміння. Якщо в миру спокуси дуже грубі – убив, вкрав, обманув, то в монастирі ворог дуже тонкий і спокуси непомітні. Там ведеться боротьба на більш тонкому рівні - духовному.
– Нещодавно в області проходив Міжнародний з’їзд православної молоді…
– Так, на базі Свято-Успенського монастиря с. Кичирного Воловецького району зібралося близько 80 молодих людей, активістів молодіжних православних рухів зі всієї України, Словаччини та Росії, з тим щоб поділитися своїм досвідом спілкування з молоддю. Дуже важливо зараз з молоддю говорити зрозумілою їм мовою. Не завжди молоді люди готові прийти до священика, до церкви, а от коли до пастиря можна підійти як до друга і розповісти про свої проблеми, то спілкування буде набагато простішим і відвертішим. Вже з 1 вересня запрацюють духовно-спортивні центри. Як буде виглядати спілкування там? Приходить священик в підряснику, 10-15 хвилин розмовляє з молоддю, потім знімає рясу, одягає спортивний костюм і разом з молоддю займається спортом, проповідуючи здоровий спосіб життя, зберігаючи Богом дане здоров’я. Ця поки невелика практика показала, що такі центри приносять величезну користь... Зараз в Мукачеві в Ужгороді діє декілька таких духовно-спортивних центрів – з вільної боротьби, айкідо, карате, хортінгу (новий вид боротьби. – Пр. авт.О.У.).
Ніяка ворожка не вплине на людину, яка живе християнським життям
– Багато людей звинувачують у своїх негараздах, хворобах та різних бідах вроки, недобре око чи навіть професійних ворожок-відьом і рятуватися йдуть до церкви на вичитки. Через двір у кожному селі знають, як чаклувати, приворожувати, зливати віск чи кидати «шваблики». А коли вже, дійсно, трапляється щось серйозне, то миттю йдуть до храму відкупитися десяткою-сотнею гривень, думаючи, що так Господь врятує їх від матеріальних, фізичних чи духовних проблем. Що б ви порадили тим вірникам, які, не змінюючи себе, свої стосунки з Богом та оточуючим світом, намагаються так «домовитись» грошима з церквою і Богом? Як пояснити їм, що нічого не відбувається просто так?..
– Дійсно, проблема споживацького ставлення до церкви серед нашого населення існує. От я піду, поставлю свічку, наді мною почитають молитву і будь добрий, Господи, давай мені те, що я бажаю – дім, машину, гроші, здоров’я і т.д. Це неправильне ставлення. Так, ми молимося, щоб Господь дав вирішення тієї чи іншої проблеми. Але обов’язково священик, читаючи молитви, пояснює, що всі проблеми, які можуть виникнути, стаються виключно з провини людини. Коли до мене приносили в монастир маленьку дитину і починали розповідати, що щось пороблено дитині, то я одразу розпитував: «Ви вінчані? – «Ні…» - Ви в храм ходите? – «Інколи, рідко…» - А коли останній раз причащалися? – «Ніколи…» Тоді я людині пояснюю, що ніяка ворожка і ніяка зла сила не може нашкодити людині, якщо вона живе за християнськими законами. Все дуже просто – щотижня в неділю потрібно відвідувати храм, намагатися тримати пости, зранку та ввечері молитися і не робити іншим того, чого не бажаєш собі, причащатися благодаті через Таїнства Христові. Ніяка ворожка не впливатиме на ту людину, яка живе християнським життям. Хочу навести один приклад, який розповів о. Димитрій Смірнов, ревний місіонер. Приводять до нього жінку з переляканими очима: «Батюшка, мені голку у двері встромили!» А він каже: «Витягни, занеси додому і ший, хоч маленький, але прибуток тобі буде». Смисл тут в чому? Апостол Павло пише: «Ідол в світі ніщо, якщо сама людина не буде цього ідола створювати в своїй душі». Що сильніше? Бог всемогутній, що створив небо і землю, чи диявол, який відпав і відійшов від Бога? Звісно, Господня сила всесильна. Тому життя во Христі і з Таїнствами Христовими - це найнадійніша охорона від усіх бісовських проявів.
– Одне з найболючіших і найделікатніших питань, які виникають під час сповіді – це проблема абортів.
– На жаль, статистика свідчить про страшні речі – щорічно вбиваються мільйони ненароджених дітей. І дуже помиляються жінки, які вважають, що на якомусь періоді вагітності це не є гріхом. Я авторитетно заявляю, що з миті запліднення клітини з’являється душа у цієї маленької людини. І з самого першого дня це є вбивство дитини! Наш катехезичний відділ і відділ роботи із сім’єю та молоддю проводять виїзні зустрічі із паствою. Ми сподіваємось, що через ЗМІ зможемо практично показати, наскільки згубна ця дія. Аборт – вбивство, це факт правдивий, страшний і шокуючий. Я хочу через газету звернутися до лікарів-вбивць - горе вам і кара Божа паде не тільки на вас, але й на весь ваш рід, за вбивство стількох дітей. І не тіште себе надією, що, прийшовши до церкви і сказавши «каюсь», Бог простить цей гріх. Так, Господь милосердний, і якщо мати згрішила і кається в цьому все життя, то прощає Бог цей гріх. Якщо ж лікар зробив десятки чи сотні абортів, то прощення можливо тільки тоді, якщо він негайно залишить цю страшну богопротивну справу та принесе достойне покаяння. Нехай лікарі замисляться, що на страшному суді вони стануть не в білих халатах, а в закривавлених червоних. Вбивство ні в чому не винних дітей – це найстрашніший гріх.
- Наскільки справедлива думка, що кожен гріх йде до сьомого коліна?
– У легендах церкви та священних писаннях згадується про те, що Бог карає декілька колін людина за гріх. На перший погляд, нібито незрозуміло, при чому тут діти, онуки, а справа в тому, що рід людський - це єдиний організм. Всі члени роду пов’язані поміж собою ланцюжком єдиної крові. Так, прокляття паде на рід, якщо цей рід буде так само відкидати Бога, але якщо хтось із цих людей звернеться із своїм покаянням, то це прокляття не матиме сили.
Наша церква є незалежною і самокерованою
– Давно вже обговорюється тема автокефалії Української Православної Церкви. Чому її так ревно відстоюють вже друге десятиліття і що дасть вірникам та Церкві наявність свого патріархату?
– Рішення про автокефалію Церкви в історії завжди витікало із потреб самої Церкви і ні в якому разі не із політичних амбіцій. Що змінить автокефалія? Небеса відкриються чи будуть якісь особливі блага для Церкви? Я хочу авторитетно заявити: наша Церква є адміністративно незалежною і самокерованою. Незнання та некомпетентність в цьому питанні бентежать людей. У нас свій Священний Синод, економічно та господарськи ми повністю самостійні. На давні дешеві піарівські гасла, мовляв, гроші відсилаються до Москви, я завжди питаю: а ви скільки дали? І кожен відповідає: я нічого не давав. Навіщо ж роздмухувати такі неправдиві чутки? На сьогодні ж піднімати питання патріархату не актуально – Східна, Північна та Південна Україна не сприймає питання автокефалії.
– Чому деякі політики панічно бояться «руки Москви» і разом з тим готові прийняти «руку Константинополя чи Риму»?
– Цікаве питання… Католики підпорядковуються Риму та одноосібно Папі, протестанти - мають свої центри. І жодна з цих церков не самокерована. Наша ж Церква має статус незалежності в управлінні. І всі мовчать. Про «п’яту колону Москви» говорять люди, абсолютно некомпетентні в питаннях церковних. Не читаючи і не вивчаючи статуту Церкви, починають робити такі гучні заяви. Якщо зараз піднімати сторінки історії і намагатися назад повернути якісь питання юрисдикції, то ситуація буде виглядати абсурдно. Згадаймо і трохи поміркуємо… Візьмімо Московський патріархат. Раніше центр був у Києві. Перед тим – в Константинополі, а ще раніше – в Єрусалимі. Що ж, давайте підпорядковуватися Єрусалимському патріарху?! В т.ч. і всі християнські конфесії. Давайте тоді всі повернемося до першоджерела. Це я зараз розмірковую гіпотетично…
– Нещодавно відбувся візит Святійшого Патріарха Кирила в Україну...
– Візит Святійшого Патріарха на Україну був виключно пастирський і на першій зустрічі з архієреями та паствою в Києві на Володимирській гірці Святійший сказав: «Я приїхав на Київські гори як паломник, щоб поклонитися нашим святиням». Разом з тим, я був вражений неповагою, нетолерантністю та некомпетентністю політичних експертів, які хотіли бачити у візиті виключно політичний акцент. Але ж Святійший неодноразово зазначав, що приїхав не як політик. З ним зустрічався і Президент, і прем’єр-міністр, і спікер Верховної Ради, і екс-президент Кучма та інші політичні діячі.
Мені дуже приємно, що в ЗМІ з’явився такий сплеск інформації. Навіть негативної… Це дуже добре свідчить, що Патріарх – людина неординарна. Те, що він грамотний, ерудований духовний дипломат - це бачили всі: настільки чітко, безкомпромісно, толерантно, з любов’ю і пастирськи він відповідав на питання далеко не м’які. В кожному своєму слові він відзначав роль нашого отця Блаженнійшого митрополита Володимира, який є символом єднання, миру та злагоди Церкви Української. І хоча рана розколу кровоточить багато років, Святійший пообіцяв, що разом з Блаженнійшим Володимиром зробить все, щоб цю рану вилікувати.
– Вже незабаром розпочнуться виборчі перегони. Декілька років тому можна було почути про священнослужителів – кандидатів в депутати різних рівнів…
- Коли я став єпископом, я заборонив своїм указом священикам балотуватися в будь-які гілки влади. Якщо священик хоче висловлювати свої інтереси, то будь ласка, є миряни православні благочестиві, грамотні, розумні, які можуть захищати або представляти інтереси Церкви. У священика ж головна політика – служіння Богу і Церкві. Священик повинен молитися за себе та за всіх.
Олена УМАНЦІВ, спеціально для газети «НЕДІЛЯ»
|
