У той час як в Японії намагаються запобігти витоку радіації з реактора атомної станції Фукусіма, світ знову згадує Чорнобильску аварію. В Україні люди готуються відзначити 25 років від часу, коли внаслідок вибуху четвертого енергоблоку в повітря потрапила величезна радіоактивна хмара.
Радянські інженери задумували Чорнобиль як найбільшу атомну електростанцію в Європі. Сьогодні про ЧАЕС згадують якпро найбільшу ядерну катастрофу в світі.
Пізно вночі 25-го квітня 1986-го року Юрій Андрєєв закінчив свою зміну на четвертому енергоблоці ЧАЕС. Через 90 хвилин перевірка системи безпеки на станції пішла шкереберть. Розплавились паливні стержні – пролунав вибух, який зніс покрівлю енергоблоку і вивільнив вдесятеро більше радіації, ніж вибух атної бомби у Хіросімі. Повернувшись на роботу, Андрєєв побачив руїни.
Через 25 років після тих подій, Андрєєв очолює Чорнобильский Форум, організацію, що лобіює інтереси сотні тисяч ліквідаторів, чоловіків та жінок, які ліквідовували наслідки аварії, ризикуючи своїми життями.
ЧАЕС вже давно закрита. Людям заборонено жити на територіях навколо станції завбільшки з американський штат Род Айленд. За чверть сторіччя після аварії у так званій Зоні відчуження розплодились вовки, бурі ведмеді, лосі та дикі кабани. Околиці ЧАЕС навіть називають найбільшою зоною дикої природи в Європі. У січні Україна відкрила Зону для короткочасних туристичних автобусних турів.
25 років тому конвой із 1000 автобусів евакуював населення прилеглого до станції міста Прип’ять – 50 тисяч осіб. Зранку 2011-го року одинокий туристичний автобус повільно їде вулицею Леніна. Із встановлених на ньому колонок лунає наказ про евакуацію.
Колишні ігрові та дитячі майданчики поросли лісом, між гойдалок височіють дерева. Крізь їх гілки можна побачити потемнілі від часу комуністичні салогани на честь 50-ої річниці створення СРСР та мирного атома.
Олександр Сирота жив у Прип’яті. На час евакуації йому було 10 років. Нині він, 35-річний гід. З лічильником Гейгера в руках він веде туристів, чиї обличчя закриті масками, до свого колишнього дому. Він каже, що радий відвідати будинок, де пройшли найщасливіші роки його життя.
Сирота веде туристів на дах адміністративної будівлі та до парку атракціонів, побудованого до травневих свят, які в 1986-му році так і не настали.
На думу молодого туриста з Донецька, Максима, відвідати Чорнобиль це «круто». Проте він зізнається, що жоден з його друзів не захотів до нього приєднатись.
Автобуси підвозить туристів до самої станції і зупиняється в 180-ти метрах від четвертого енергоблоку. Через високий рівень радіації нам дають лише 20 хвилин, щоб зробити фото на пам'ять на фоні іржавої сталі та потрісканого цементу саркофагу.
Саркофаг схожий на картковий будиночок. Його будували в екстремальних умовах використовуючи робото техніку. На саркофазі повно дірок схожих на вікна. Зсередини видно як влітають птахи, залазять дрібні тваринки.
Всередині зберігається майже 200 тонн радіоактивних матеріалів. Цей саркофаг ціною героїчних зусиль побудували протягом півроку після аварії. Він мав прослужити не більше 10 років, минуло 25.
Нове укриття має бути заввишки зі статую Свободи в Нью-Йорку. Будівля буде рухатись по спеціальних рейках. Через два тижні в Києві відбудеться конференція донорів, що має залучити мільярд доларів на будівництво споруди, що на 100 років убезпечить світ від небезпечних рештків аварії.
Незабаром владі Японії також доведеться дізнатись, що у ядерних аварій є початок, але може і не бути кінця.
|
