Якщо вірити, що кілери не дивляться в очі жертві, аби не оповили сумніви, то Ліля – вбивця від народження.
Підозрювана: «Я обошла ее, подошла к лицу, у нее глаза были раскрыты, она смотрела. Я взяла камень и просто кинула на голову».
Даючи свідчення, дівчина аніскільки не шкодує про скоєне. Замість сліз каяття міліціянти чують... сміх.
Підозрювана: «Ну, с медэкспертизы – там 3 абзаца травм. Забила, как барашку».
Хоробрості додала випивка. Хильнувши з друзями, Ліля поїхала додому. Її жертва, циганка, опинилася не в тому місці і не в той час.
Слідство з’ясувало: жінка примушувала своїх дітей жебрати на базарі. Це обурило дівчину - вихованку дитячого будинку.
Як мати може чините таке з дітьми, запитала вона. У відповідь - своїх виховай, дитдомівка.
Підозрювана: «Ну, потом эта женщина ко мне пристала, не знаю, че хотела. Ну, потом я предложила поговорить. Ну, и закончилось это тем, что я тут, а она там. Ну, или там. На 6 метров под землей. Наверное, в морг».
Міліція в шокові. Такої нахабної та холоднокровної вбивці ще не бачили.
Керівник сектора МВ міліції м. Антрацита: «Вы представляете, как это надо было взять камень и убить женщину? Просто ужас».
Шукали підозрювану недовго. Весь її одяг був заляпаний кров’ю.
Керівник відділу МВ міліції м. Антрацита: «Когда приехали к девушке, то было установлено, что на рукаве была кровь, а также на кроссовках была кровь, и данная кровь – это кровь убитой».
Коли Лілю запитують, чи розуміє, що накоїла, вона зі сміхом відповідає.
Підозрювана: «Умышленное убийство (смеется)».
| 
