|
Кожна книга має свою мету, своє призначення. Відповідно до цього так її зустрічає й читач. Одна дає ґрунтовне з’ясування певної проблеми, друга оприлюднює новий погляд на те чи інше питання, третя фіксує унікальну інформацію з відповідними узагальненнями.
Книга доцента Миколи Олашина «Історичний факультет Ужгородського національного університету (1945-2007): Короткий історичний нарис та довідкові матеріали» присвячена саме згаданій третій категорії праць. Із анотації і виходить, ніби це така собі буденна справа, яка сприймається як належне. Але це зовсім не так. Тут вперше друкуються такі довідкові матеріали, які до цього часу ніхто не спромігся зібрати і подати широкому загалу. І видається дивним, що досі ніхто з колег-істориків факультету не звернув на неї серйозну увагу.
Саме тому хочеться сказати своє вдячне слово автору за це, дуже потрібне для кожного історика видання - від студента стаціонарного і заочного факультету до історика-ректора. Якщо хтось в такій оцінці сумнівається, той глибоко помиляється або хай спробує сам виконати таку роботу. Адже Микола Олашин у створення згаданої книги вклав такий величезний і скрупульозний труд, на який не насмілився б будь-який інший дослідник. І про це треба чесно говорити.
В короткому історичному нарисі автор показав загальновідомі здобутки історичного факультету, перспективи його розвитку і найважливіші пріоритети. При цьому він охарактеризував його структуру, навчально-методичну, науково-дослідну і громадську роботу, його міжнародні зв’язки, особливо за останні роки діяльності.
Але найбільша і найголовніша цінність цієї книги - це різні додатки, на які він затратив багато років наукових пошуків. Адже йому довелося звертатися до архівних підрозділів і наукових бібліотек таких провідних університетів України, як Київський, Харківський, Дніпропетровський, Львівський, Чернівецький та інші, та вищі навчальні заклади колишніх союзних республік, зокрема до Мінського (Білорусь), Кишинівського (Молдова), Ташкентського (Узбекистан), Томського, Московського, Санкт-Петербурзького та інших (Росія).
Невеличкий погляд на кожний із зібраних, підготовлених і опублікованих автором книги різних додатків. Книга відкривається списком випускників історичного факультету (214 чол.), які закінчили навчальний заклад із дипломом з відзнакою. Варто згадати, що розпочав таку роботу ще професор Михайло Троян. Ці дані були почерпнуті спочатку з архіву факультету і ректорату. Порівняно неважко було скласти і список деканів (16 чол.), серед яких певного уточнення вимагали лише роки перших деканів, що працювали дуже короткий період.
Чимало часу вимагав список професорсько-викладацького складу (108 чол.), особливо тих, що працювали недовго на факультеті і виїхали за межі Закарпатської області, а також і померлих. До цього треба додати списки колективів всіх кафедр від часу заснування і дотепер з усіма переформатуваннями, роками роботи, а також із роками роботи на даній кафедрі кожного викладача. І це в той час, коли архів університету у свій час зазнав затоплення і знищення певних видів документів. Добре, що автор зробив і список ветеранів факультету (36 чол.).
Найважчими для реалізації були два наступні списки: авторефератів докторських і кандидатських дисертацій (138) професорсько-викладацького складу та окремо авторефератів дисертацій (200) випускників історичного факультету, виділивши список колишніх загальноуніверситетських кафедр (48 чол.). Ці два списки зроблені за роками захисту дисертацій і з усіма потрібними даними (автор, назва дисертації, рік, і місце захисту), які займають за обсягом половину додатків (48 стор.).
Опублікований також список випускників факультету, удостоєних почесних звань, іменний покажчик та основні скорочення. Якби додати до цієї книги Миколи Олашина хоча б короткі біографічні довідки всіх викладачів історичного факультету за всі роки його існування, то вийшов би добротний малий енциклопедичний словник.
Омелян ДОВГАНИЧ, доктор історичних наук, спеціально для газети «НЕДІЛЯ»
|
